Вплив сировини на технологію та типологію середньопалеолітичних індустрій: нові методики і результати

Питання взаємозв’язку між якостями вихідної сировини та варіабельністю середньо-палеолітичних індустрій має безпосереднє відношення до цілого кола проблем, що коротко формулюються як “взаємодія людини і природного середовища” та є перспективним для поглибленої розробки. Робота, що пропонується, є першою спробою розробки цього питання на матеріалах палеоліту Криму. Конкретною метою є перевірка двох гiпотез : а) технологія і типологія не залежать від якостей сировини, б) технологія і типологія залежать від особливостей вихідної кам’яної сировини. Треба підкреслити також, що оскільки піднята тема не є традиційною і усталених методик тут поки що не існує, остільки в пропонованій роботі, одночасно з вирішенням основної поставленої задачі, відпрацьовується дієздатність ряду нових методик аналізу кам’яного інвентаря палеолітичних стоянок.

I. ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ АНАЛІЗУ ТА ДЕЯКІ МЕТОДИЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Для порівняльного аналізу залучені матеріали стоянок Пролом І, Пролом II та Сари-Кая І. Перші дві, відокремлені лише кількома сотнями метрів, a priori знаходилися в ідентичних умовах щодо сировини. Матеріали обох стоянок включають вироби з двох, виразно відмінних видів сировини : кремнистого вапняку (шерту) та кременю туронських відкладів. Сари-Кая віддалена від названих стоянок на відстань до 15 км і базується виключно на використанні туронського кременю. В індустрійному плані матеріали Пролому І визначаються як пара-мікок (кіік-кобинська традиція), Пролом II та Сари-Кая I відносяться до мікоку (аккайська традиція). Таким чином, завдяки цим матеріалам є реальна можливість багатосторонньої перевірки висунутих гіпотез.

Технологія обробки каменю буде розглянута у двох аспектах. По-перше, необхідно якомога точніше реконструювати кінцеву мету технології. По-друге, охарактеризувати засоби, застосуванням яких ця мета досягалась. Технологічну мету можна реконструювати, з’ясувавши параметри так званої “ідеальної заготовки”. Для цього застосовано методику встановлення тенденцій відбору екземплярів для вторинної обробки із загальної маси сколів. Порівняння характеристик сколів-знарядь та невикористаних сколів можна проводити за багатьма параметрами : сировиною, розмірами, пропорціями і т.д. Дані аналізу нуклеусів також можуть бути використані для реконструкції параметрів “ідеальної заготовки”.

Для відтворення технології отримання “ідеальної заготовки” доцільним видається застосування концепції “chaine operatoire” [Boeda, Geneste, Meignen 1990]. Базуючись на цих розробках, я розрізняв кілька етапів в технологічному ланцюжку утилізації нуклеусу :

0. випробування сировини;
1. первинна підготовка робочої поверхні та робочої площадки;
2. сколювання заготовок;
3. переоформлення робочої поверхні та площадки.

Виготовлення двобічного знаряддя проходить такі етапи :

0. випробування сировини;
1. первинна оббивка поверхонь заготовки;
2. остаточна оббивка поверхонь заготовки.

У випадку виготовлення знаряддя, обидва процеси завершуються так званою вторинною обробкою лез придатних заготовок.

Виходячи з цього уявлення, непошкоджені сколи аналізованих колекцій були розбиті на чотири групи.

Група А - “сколи початкового оформлення” об’єднує сколи-відходи початкового оформлення нуклеусів та двобічно оброблених знарядь, тобто сколи, що зберігають значні ділянки кірки.

Група Б - “сколи - потенційні заготовки” складається зі сколів практично позбавлених кірки та пов’язаних з етапом утилізації підготовленої робочої поверхні нуклеусу. Очевидно, що сюди частково потрапляють сколи поточної підправки нуклеусу та остаточної оббивки двобічної заготовки.

Група В - “сколи переоформлення” - складена різнотипними сколами управління латеральним рельєфом робочої поверхні нуклеусів.

Група Г - “сколи ретушування” - містить сколи-відходи ретушування та переоформлення робочих лез.

II. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАЛУЧЕНИХ ПАМ’ЯТОК

Пролом І. Двошарова стоянка у гроті поблизу с. Пролом Білогорського р-ну Криму. Досліджувалась у 1971-74, 1977 рр. Ю.Г. Колосовим [Колосов 1979; Степанчук 1994]. Геологія вивчалась В.П. Душевським. На основі непрямих даних припускається датування близьке Хенгело [Степанчук 1991]. Результати аналізу проб на абсолютне датування очікуються. Індустрія має прямі аналогії в верхньому шарі Кіік-Коби, 7-у шарі Буран-Кая III, можливо в середньому шарі Вовчого Гроту [Бонч-Осмоловский 1940; Гладилин 1976; Колосов 1983; Бадер О., Бадер Н. 1979; Степанчук 1987; 1991]. 14-С дати для Буран-Кая III лежать біля 33 тис. років тому [Yanevich, Stepanchuk, Cohen 1996].

Пролом II. Чотиришарова стоянка у гроті (навісі) поблизу с. Пролом Білогорського р-ну Криму. Досліджувалася в 1981, 1982 та 1985 р. Ю.Г. Колосовим [Колосов 1986; Колосов, Степанчук 1989; Stepanchuk 1993]. Геологія фахівцями не вивчалась. Припускається ранній в межах вюрму вік пам’ятки [Колосов 1986]. Абсолютна дата - GrA-5445 22.65х0.14 тис. років тому, для II шару видається визначеною з значним відхиленням. Iндустрії всіх чотирьох шарів визначаються як мікокські і належать до аккайської індустрійної традиції.

Сари-Кая I. Багатошарова (?) стоянка під відкритим небом в балці Глибока поблизу с. Вишенне Білогорського р-ну Криму. Досліджувалась Ю.Г. Колосовим в 1977-78, 1985-86 рр. [Колосов 1986]. Геологія вивчалась Г.О. Бачинським та П.Д. Підгородецьким. Надійних абсолютних дат нема. Дата, біля 10 тис. років тому отримана амінокислотним методом (О.Б. Лисенко, IГН НАНУ) є дуже молодою і прийнятою бути не може. Iндустрія визначається як належна до аккайської індустрійної традиції.

III. КАМ’ЯНА СИРОВИНА : КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА

III.1. Пролом I та Пролом II

Найближчі відомі корінні поклади високоякісного крейдяного кременю туронських відкладів розташовані в 6-7, 6-8 та 15-16 км від стоянки по прямій. Невелика кількість такого кременю поганої збереженості є в алювії р. Кучук-Карасу поруч із стоянкою. Переважають плитки; жовна та конкреції більш рідкісні. Надалі в описі ця сировина умовно позначається як “приносна”. З найближчого оточення стоянок походить менш якісна, так звана “місцева” сировина - шерт, який у вигляді округлих та овальних пласких конкрецій вміщений в палеогенові вапняки і зустрічається, часто у вигляді уламків, в алювії.

Зважаючи на стан збереженості поверхонь можна твердити, що на обидві стоянки більша частина сировини, незалежно від типу, постачалася з алювію. Разом з тим, фрагменти із “свіжою” поверхнею крейдової кірки свідчать про відвідування і корінних покладів сировини.

III.2. Сари-Кая I

Поклади плитчастої сировини відомі за 1.5-2 та 2 км від стоянки. Поруч із стоянкою розташоване родовище різноякісного жовневого кременю, що вміщений у крейдоподібні мергелі дна балки. Уламки плиток і жовен зустрічаються на поверхні плато, також неподалік від стоянки.

Збереженість поверхонь вказує на переважне постачання сировини з родовищ. Заслуговує на увагу той факт, що перевага при виготовленні двобічних знарядь віддавалася плитчастій сировині, а при розщепленні навпаки, здебільшого використовувалися жовна.

IV. ОПИС МАТЕРIАЛIВ

IV.1. ПРОЛОМ I : СЕРIЯ ВИРОБIВ З “МIСЦЕВОЇ” СИРОВИНИ - ШЕРТУ

IV.1.1. Нуклеуси

Пренуклеусів 3. Середні розміри 9.5х6.9х5.4 см. Середня кількість негативів : 1-3. Переважає підпаралельна схема розщеплення. Підправка площадок відсутня.

Нуклеусів 4. Середні розміри 6.5х6.1х3.8 см. Середня кількість негативів : 5-6, з розмірами 3.4х2.9 см. Типологічно це : доцентрові однобічні з циркульною площадкою та підпаралельні площинні одноплощадочні. Всі - з ділянками кірки на робочій площині. Два - з грубопідправленими площадками. Переважає підпаралельна схема розщеплення.

Постнуклеуси відсутні.

IV.1.2. Сколи

Проаналізовано 142 зразки. IFs=9.7; IF=10.4; I lam=3.5; I видовжених сколів (пластини + пластинчасті сколи)=21.8. I первинних сколів=16.5; 65% з розмірами від 2.5 до 4.5 см.; біля 1/3 - з інтенсивною псевдоретушшю.

Сколів групи А - 38.7; Б - 38.7; В - 19.0; Г - 3.5%. Суттєвою виявилася різниця в технічних показниках сколів, отриманих на різних етапах утилізації сировини (табл. 1).

Табл. 1. Пролом I, Пролом II, III шар та Сари-Кая I. Деякі технічні показники сколів без вторинної обробки 

стоянка, шар	група сколів	тип сировини	IFs	IF	I lam	I видовжених сколів
Пролом I	А	шерт	9.8	19.6	0	19.6
Пролом I	Б	шерт	15.1	34.6	5.5	30.9
Пролом I	В	шерт	0	3.7	7.4	14.8
Пролом II, III шар	А	шерт	8.0	22.7	2.5	13.8
Пролом II, III шар	А	кремінь	16.9	36.8	6.0	10.7
Пролом II, III шар	Б	шерт	33.0	54.8	13.0	26.0
Пролом II, III шар	Б	кремінь	41.8	56.7	12.2	27.0
Пролом II, III шар	В	шерт	12.9	25.8	11.8	23.5
Пролом II, III шар	В	кремінь	22.2	48.2	3.2	6.3
Сари-Кая I	А	кремінь	12.1	22.4	6.9	13.7
Сари-Кая I	Б, В	кремінь	22.7	25.0	13.2	14.5

IV.1.3. Знаряддя на сколах

N=65. IFs=37.7; IF=42.2; I lam=9.7; I видовжених сколів=32.3. Сколів групи А - 36; Б - 64; В - 0; Г - 0%. Для сколів-знарядь групи Б IFs=51.9; IF= 55.6; I lam= 14.7; I видовжених сколів= 44.1 (порівняй ці дані з табл. 1).

IV.1.4. Двобічні знаряддя

В колекції є тільки два вироби, що унеможливлює будь-які узагальнення.

IV.2. ПРОЛОМ II, III КУЛЬТУРНИЙ ШАР : СЕРIЯ ВИРОБIВ З “МIСЦЕВОЇ” СИРОВИНИ - ШЕРТУ

IV.2.1. Нуклеуси

Пренуклеусів 7. Середні розміри 9.1х6.9х4.7 см. Переважає підпаралельна схема розщеплення. Груба підправка площадок зафіксована в двох випадках.

Нуклеусів 9. Середні розміри 6.7х6.6х2.5 см. Середня кількість негативів : 8-10, з розмірами 3.2х2.8 см. Представлені : левалуазькі біполярні зустрічного зняття (2) : доцентрові однобічні (5) та двобічні (1). 8 - з підправленними площадками. Домінує доцентрова схема розщеплення (4/5 випадків).

Постнуклеуси відсутні.

IV.2.2. Сколи

Проаналізовано 216. IFs=22.1; IF=35.0; I lam=8.6; I видовжених сколів=20.7. I первинних=9.9; 55.8% з розмірами від 2.5 до 4.5 см.; біля 1/3 - з інтенсивною псевдоретушшю.

Сколів групи А - 38.0; Б - 47.0; В - 14.5; Г - 0.9%. Знов суттєвою виявилася різниця в технічних показниках сколів, отриманих на різних етапах утилізації сировини (табл. 1).

IV.2.3. Знаряддя на сколах

N=37. IFs=40.0; IF=55.0; I lam=5.4; I видовжених сколів=18.9. Сколів групи А - 18.2; Б - 72.7; В - 9.1; Г - 0%. Для сколів-знарядь групи А IFs=25.0; IF= 50.0; групи Б IFs=38.5; IF=46.2 (порівняй ці дані з табл. 1).

IV.2.4. Двобічні знаряддя

В колекції з культурного шару не відомі.

IV.3. ПРОЛОМ II, III КУЛЬТУРНИЙ ШАР : СЕРIЯ ВИРОБIВ З “ПРИНОСНОЇ” СИРОВИНИ - ТУРОНСЬКОГО КРЕМЕНЮ

IV.3.1. Нуклеуси

Пренуклеусів 13. Середні розміри 6.4х4.7х3.0 см. Переважає (75%) підпаралельна схема розщеплення. Груба підправка площадок зафіксована в двох випадках.

Нуклеусів 23. Середні розміри 5.1х4.4х2.2 см. Середня кількість негативів : 8-10, з розмірами до 3.3х2.5 см. Представлені : левалуазькі багаторазові підпаралельні (8); левалуазькі класичні (1); підпаралельні пласкі (4) та напівоб’ємні (1); доцентрові однобічні (6) та двобічні (1); дископодібний (1). 17 - з підправленними площадками. Підпаралельна схема розщеплення переважає (3/4 випадків).

Частина нуклеусів може розглядатися і як постформи.

IV.3.2. Сколи

Проаналізовано 212. IFs=29.0; IF=49.5; I lam=8.9; I видовжених сколів=8.6. I первинних=12.3; 75.8% з розмірами від 2.5 до 4.5 см.; біля 1/4 - з інтенсивною псевдоретушшю.

Сколів групи А - 38.9; Б - 35.0; В - 14.7; Г - 11.4%. Знов технічні показники сколів, отриманих на різних етапах утилізації сировини, виявилися не ідентичними (табл. 1).

IV.3.3. Знаряддя на сколах

N=58. IFs=33.4; IF=55.6; I lam=12.7; I видовжених сколів=18.2. Сколів групи А - 38.8; Б - 51.0; В - 10.2; Г - 0%. Для сколів-знарядь групи А : IF=35.3; групи Б IF=77.3 (порівняй ці дані з табл. 1).

IV.3.4. Двобічні знаряддя

Проаналізовано 15. На плитках виготовлено більше 2/3. В 4/5 випадках оббивка двобічна. Схеми оббивки : доцентрова (до 40%) та підпаралельна (до 40%) з різновидами біполярного зустрічного та конвергентного зняття. Негативи оббивки : в середньому 5-9, 2.4х2.4 см.

IV.4. САРИ-КАЯ I : СЕРIЯ ВИРОБIВ З ТУРОНСЬКОГО КРЕМЕНЮ

IV.4.1. Нуклеуси

Пренуклеусів 3. Середні розміри 6.7х4.2х2.7 см. Домінує підпаралельна схема розщеплення.

Нуклеусів 13. Середні розміри нуклеусу на плитці 7.9х4.3х2.5, на жовні 4.3х4.0х2.9 см. Середня кількість негативів : 5-6, з розмірами до 4.9х3.8 см. Серед цілих форм : комбіноване доцентрове левалуа (?) / левалуа класичне; левалуазькі багаторазові підпаралельні одно- та двополюсні; підпаралельний напівоб’ємний зустрічного зняття; доцентровий однобічний; дископодібний; багатоплощинний безсистемний. 2/3 площадок - підправлені. В цілому переважає підпаралельна схема розщеплення (2/3 випадків).

IV.4.2. Сколи

Проаналізовано 253. IFs=17.4; IF=23.7; I lam=7.1; I видовжених сколів=17.0; I первинних=7.8; 69.3% з розмірами від 2.5 до 4.5 см.; біля 1/5 - з інтенсивною псевдоретушшю.

Сколів групи А - 43.5; Б - 31.6; В - 31.6; Г - 24.9%. Знов технічні показники сколів, отриманих на різних етапах утилізації сировини, виявилася не ідентичними (табл. 1).

IV.4.3. Знаряддя на сколах

N=67. IFs=31.8; IF=38.3; I lam=24.8; I видовжених сколів=19.4. Сколів групи А - 50.0; Б і В - 46.6; Г - 0%. Для сколів-знарядь групи А : IFs=22.7; групи Б,В IFs=42.0 (порівняй ці дані з табл. 1).

IV.4.4. Двобічні знаряддя

Проаналізовано 30. На плитках виготовлено переважну більшість. В 4/5 випадків оббивка двобічна. Схеми оббивки : переважає підпаралельна (до 2/3), представлена доцентрова. Середній розмір : 8.0х4.5 = 1.6 см. Негативи оббивки : в середньому 8-9, до 5.3х5.7 см.

V. ТЕНДЕНЦII ВIДБОРУ СКОЛIВ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЗНАРЯДЬ ТА ПАРАМЕТРИ “IДЕАЛЬНОЇ” ЗАГОТОВКИ

Аналізувалася направленість відбору сколів за : типом згідно місця в технологічному ланцюжку утилізації сировини, метрикою, підправкою п’яток, показниками пластинчатості і видовженності, огранкою. Статистичні дані за браком місця у статті не наводяться.

V.1. Пролом I : серія виробів з “місцевої” сировини - шерту

В знаряддя перетворено близько 25.7% сколів групи А та 38.2% сколів групи Б, ретушовані сколи груп В, Г відсутні. В число ретушованих в першу чергу попадали тонкофасетовані сколи : група А 45%, група Б більше 60%. Використано більше 1/2 пластин групи Б, але відбір видовжених сколів для груп А і Б в цілому не перевищує 1/5, тобто спеціально явно не проводився. Документується ясна тенденція відбору сколів з доцентровою огранкою. Для ретушування в першу чергу відбиралися сколи найбільших розмірів, хоча відбір в групах менше 4 см є незвично високим (графік 1).

“Iдеальна заготовка” може бути охарактеризована як великий, не обов’язково видовжений, без кірки, прямовисний в профілі і симетричний у перетині, частіше доцентрово огранений і тонко підправлений скол.

V.2. Пролом II, III культурний шар : серія виробів з “місцевої” сировини - шерту

В знаряддя перетворено 6.7% сколів групи А, 18.9% сколів групи Б, 8.6% сколів групи В; ретушовані сколи групи Г відсутні. В число ретушованих в першу чергу потрапляли тонкофасетовані сколи. Дивовижно малі показники відбору пластин та пластинчастих сколів : по 1/10 для груп А і Б. Переважно відбиралися сколи підпаралельно (в більших обсягах) і доцентрово огранені. Показники за ознакою “метрика” однозначно вказують на відбір у першу чергу сколів найбільших розмірів (графік 1).

“Iдеальну заготовку” можна визначити як великий відщеп, більш укорочений та широкий, ніж видовжений та вузький. В більшості випадків такий скол має підпаралельно або доцентрово огранену спинку, тонко підправлену п’ятку. Фіксуєтьтся також надання переваги прямовисним у профілі і симетричним в перетині заготовкам.

V.3. Пролом II, III культурний шар : серія виробів з “приносної” сировини - туронського кременю

Ретушовано 19.4% сколів групи А, 24.6% сколів групи Б, 16.6% сколів групи В, ретушовані сколи групи Г відсутні. В число ретушованих в першу чергу попадали тонкофасетовані сколи. Відбір пластин сягає 40% для групи Б і 50% для групи В. Найбільш високим є відбір пластинчастих сколів в групі А : до 1/3. За статистикою, переважно відбиралися сколи підпаралельно (в більших обсягах) і конвергентно огранені. Показники відбору за метрикою знов вказують на відбір в першу чергу сколів найбільших розмірів (графік 1).

“Iдеальна заготовка”, судячи з направленості відбору, це великий прямовисний в профілі і симетричний в перетині скол будь-яких пропорцій, включаючи і пластини, частіше підпаралельно огранений, з підправленою п’яткою.

V.4. Сари-Кая I : серія сколів з туронського кременю

Вторинної обробки зазнали 26.6% сколів групи А, 30.9% сколів груп Б, В, та 3.6% сколів групи Г. Серія ретушованих сколів демонструє наддання переваги :

а) більш великим сколам;
б) сколам з групи Б;
в) видовженим сколам та пластинам, в першу чергу з групи Б (до 40%);
г) тонко підправленим сколам;
д) сколам доцентрово ограненим.

Документується тенденція відбору прямоосної заготовки з дво- або трьохскатним перетином.

“Iдеальну заготовку” можна описати як великий видовжений прямовисний в профілі і симетричний в перетині скол, підпаралельно або доцентрово огранений, з підправленою п’яткою.

VI. ТЕХНОЛОГIЧНИЙ ЛАНЦЮЖОК УТИЛIЗАЦIЇ КАМ’ЯНОЇ СИРОВИНИ

VI.1. Пролом I : серія виробів з “місцевої” сировини - шерту

Після стадії випробовування сировини та первинної підготовки нуклеусу - вивільнення робочої поверхні від протуберанців та каверн природньої поверхні - виготовлювалися сколи-заготовки. Розщеплення на цій стадії велося за двома основними схемами : підпаралельною та доцентровою. Неможливо з певністю стверджувати їх підпорядкованість або незалежне застосування. На етапі виготовлення заготовок широко застосовувалася підправка робочих площадок (оббивка, ретушування), та прилеглих ділянок робочої поверхні (т.зв. “перебор” (рос.), або “trimming”). Принагідно відзначимо, що “trimming”, як правило, не поєднується з фасетуванням площадок. Це, напевно, свідчить про самостійне і невипадкове застосування цього прийому. Стан відбивних площадок менш ретельно контролювався на етапі переоформлення нуклеусів, оживленні опуклостей робочої поверхні. Вказівки на застосування левалуазької технології відсутні.

Внаслідок мізерності серії двобічних знарядь і достовірних відходів їх виготовлення, технологічна послідовність їх виготовлення охарактеризована бути не може.

VI.2. Пролом II, III культурний шар : серія виробів з “місцевої” сировини - шерту

Також може бути охарактеризована лише послідовність утилізації нуклеусів. На 1-му етапі - первинного формування ядрища - застосовувалася переважно підпаралельна схема розщеплення, тонка підправка площадок та “trimming” практично не вживалися. Обсяги підготовки площадок різко зростають на етапі отримання сколів-заготовок. Підтверджується спостереження про незалежний характер прийомів фасетування і перебору. В той же час нема підстав стверджувати, що “trimming” відчутно впливав на якість заготовок; в усякому разі нема переважного відбору сколів з “trimming” для подальшого ретушування. Переважає доцентрова схема розщеплення. Для нуклеусів встановлюється послідовність зміни застосованої схеми : від підпаралельної (початкова стадія експлуатації) до доцентрової (розвинена стадія). Ретельний контроль за якістю площадок вівся і на етапі переоформлення та підживлення нуклеусів. Мешканці шару були обізнані з прийомами левалуа багаторазового доцентрового, двополюсного та, можливо, однополюсного.

VI.3. Пролом II, III культурний шар : серія виробів з “приносної” сировини - туронського кременю

Початкове оформлення нуклеусів проводилося в підпаралельній схемі з ретельним контролем якості ударних площадок (IF до 37 !). Розщеплення на етапі отримання заготовок велося і в підпаралельній і в доцентровій схемах. Обсяги підправлених площадок високі. Етап переоформлення представлений виразною серією сколів, контроль за ударними площадками, як і раніше, ретельний. Поруч з іншими, застосовувалися різноманітні левалуазькі прийоми розщеплення : багаторазовий дво- та однополюсний; доцентровий; класичний. Цікаво відзначити, що в той же час в колекції майже нема типових левалуазьких сколів.

Двобічна заготовка формувалася оббивкою, іноді мінімальною, іноді формоутворюючою. Схема оббивки переважно доцентрова, рідше підпаралельна. Застосовувалася спеціальна підправка ударних площадок. Використовувався різний порядок обробки поверхонь : послідовний або поперемінний. Перетин здебільшого пласкато-опуклий. Остаточна обробка лез фіксується десятком сколів групи Г. Сколи оббивки двобічних знарядь, безперечно, могли використовуватися як заготовки для виготовлення знарядь, але виділити їх із загальної маси сколів колекції поки що не можливо.

VI.4. Сари-Кая I : серія сколів з туронського кременю

Судячи за рядом ознак, для обробки застосовувалися тверді відбійники. Початкове оформлення нуклеусів проводилося в основному в підпаралельній схемі, а на етапі отримання заготовок також і в доцентровій. Обсяги підправлених площадок високі на всіх етапах утилізації нуклеуса. Поруч з іншими, застосовувалися і левалуазькі прийоми розщеплення : багаторазовий дво- та однополюсний; класичний. Треба відзначити наявність в колекції напівоб’ємних ядрищ.

В процесі оббивки двобічної заготовки переважала підпаралельна схема, що обумовлювалося вихідною морфологією сировини - найчастіше видовжених прямокутних в плані плиток. При більш інтенсивній, модифікуючій, оббивці застосовувалася доцентрова схема. Більшість сколів-відходів, судячи з негативів були первинними або напівпервинними широкими короткими відщепами. Порядок обробки поверхонь послідовний або поперемінний. Перетин здебільшого пласко-випуклий. Завершуючий етап виготовлення двобічних знарядь документується численними сколами групи Г.

VII. АСПЕКТ ТИПОЛОГIЇ

VII.1. Пролом I : серія виробів з “місцевої” сировини - шерту

Двобічних знарядь з шерту всього 3%, в той час як для цілого інвентаря Пролому I показник двобічних форм сягає 15%. Таким чином, наочним є навмисне уникання цієї сировини при виготовленні певних типів знарядь.

Структура знарядь на сколах з шерту добре корелюється з типологічною структурою повного комплексу знарядь стоянки (табл. 2).

Табл. 2. Пролом I. Знаряддя на сколах з вапняку в порівнянні з усім комплексом знарядь : типологічні показники

 

тип знарядь	кремнистий вапняк		комплекс знарядь в цілому
	в групі	всього	в групі	всього
гостроконечники мустьєрські dejete	73.7 26.0	35.8	40.9 58.3	43.9
скребла : повздовжні подвійні dejete конвергентні поперечні лімаси	5.3 26.3 26.3 5.3 31.6 5.3	35.8	27.4 15.5 30.5 11.8 14.2 0.6	32.9
ножі		20.8		14.4
скребки різці зубчасті		7.5		6.2

Звертає на себе увагу невідповідність в структурі гостроконечників, яка навряд чи може буте віднесена на рахунок статистичної недостатності серії.

Формально індустрія може бути описана як не-левалуазька, середньо-фасетована, з низькою пластинчатістю, слабким застосуванням техніки двобічної заготовки. За сумою цих показників індустрія може бути визначена як близька до типово мустьєрських.

VII.2. Пролом II, III культурний шар : серія виробів з “місцевої” сировини - шерту

Важливим є факт відсутності двобічних знарядь з шерту, хоча в цілому для шару їх кількість сягає 15.

Типологічні структури виробів з шерту і комплексу знарядь шару в цілому не розрізняються суттєво на рівні класів знарядь на сколах (табл. 3).

Звертає на себе увагу невідповідність в кількості повздовжніх і поперечних скребел.

Формально індустрія може бути описана як не-левалуазька, середньо-фасетована, з низькою пластинчатістю, без застосування техніки двобічної заготовки. За сумою показників індустрія може бути визначена як близька до типово мустьєрських, з певним шарантським акцентом.

Табл. 3. Пролом II. Знаряддя на сколах з вапняку в порівнянні з усім комплексом знарядь : типологічні показники

 

тип знарядь	кремнистий вапняк		комплекс знарядь в цілому
	в групі	всього	в групі	всього
гостроконечники мустьєрські dejete	83.3 16.7	18.2	72.7 17.3	12.1
скребла конвергентні повздовжні подвійні поперечні dejete	14.3 9.5 9.5 33.3 33.3	63.3	18.6 31.4 12.9 14.3 17.1	76.9
ножі		9.1		6.6
скребки різці зубчасті		9.1		4.4

VII.3. Пролом II, III культурний шар : серія виробів з “приносної” сировини - туронського кременю

Iндекс двобічних знарядь серед виробів з кременю становить 19.3. Серед них переважають ножі, представлені скребла, гостроконечники і наконечник, відповідно 46.7; 26.7; 20.0 та 6.7%.

Типологічна структура знарядь на сколах практично ідентична структурі виробів всього комплексу знарядь стоянки (табл. 4), але, можливо, не випадковою є невідповідність в кількості поперечних скребел, виямчастих та зубчастих форм.

Табл. 4. Пролом II. Знаряддя на сколах з кременю в порівнянні з усім комплексом знарядь : типологічні показники

 

тип знарядь	кремнистий вапняк		комплекс знарядь в цілому
	в групі	всього	в групі	всього
гостроконечники мустьєрські dejete	75.0 25.0	11.8	72.7 27.3	12.1
скребла : конвергентні повздовжні подвійні поперечні dejete прості dejete подвійні	14.7 27.9 13.2 5.9 8.8 13.2	83.3	18.6 31.4 12.9 14.3 5.7 17.1	76.9
ножі		2.0		6.6
скребки різці зубчасті		1.5		4.4

Формально індустрія може бути описана як атипово левалуазька, фасетована, з низькою пластинчатістю, двобічна. Беручи до уваги двобічний компонент і його специфіку, індустрію слід визначати як мікокську.

VII.4. Сари-Кая I : серія сколів з туронського кременю

Iндекс двобічних знарядь становить майже 30%. Серед них переважають ножі - 70.5% цілих форм, скребел 17.6%, гостроконечників (листоподібних вістер) 11.8%.

Серед знарядь на сколах представлені гостроконечники мустьє (2) та dejete (2), скребла повздовжні (30), поперечні (3), подвійні (7), dejete прості (4) та подвійні (1), конвергентні (4), лімас (1), ножі (6), виїмчасті (2), скребки (4), тронкований скол (1).

Слід відзначити той цікавий факт, що серед знарядь, виготовлених на сколах групи А явно переважають однолезові форми. Кількість “складних” форм різко зростає серед ретушованих сколів груп Б, В (табл. 5).

Табл. 5. Сари-Кая I. Знаряддя на сколах.

Формально індустрія може бути описана як атипово левалуазька, середньо-фасетована, з низькою пластинчатістю, двобічна. Набір знарядь на сколах має безумовний шарантоїдний характер. Беручи до уваги специфічний двобічний компонент, індустрію слід визначати як мікокську.

VIII. IНТЕНСИВНIСТЬ ВИКОРИСТАННЯ КАМ’ЯНОЇ СИРОВИНИ

VIII.1. Пролом I : серія виробів з “місцевої” сировини - шерту

Iнтенсивність невисока, що витікає з таких даних : розміри нуклеусів і пренуклеусів великі, постнуклеуси відсутні, робоча поверхня як правило займає не всю доступну площу нуклеусів. Показові такі індекси : співвідношеня пренуклеусів і нуклеусів 1 : 1.3. Фрагментованих знарядь 4.6; в той же час одно- та багатолезові знаряддя представлені приблизно однаково, причому біля 1/3 - конвергентні форми; багато сколів мають сліди псевдоретуші.

VIII.2. Пролом II, III культурний шар : серія виробів з “місцевої” сировини - шерту

Iнтенсивність невисока, що витікає з таких даних : розміри нуклеусів і пренуклеусів великі, постнуклеуси відсутні. Співвідношеня пренуклеусів і нуклеусів 1 : 1.3; фрагментованих знарядь 9.7; в той же час одно- та багатолезові знаряддя представлені приблизно однаково (48.5 та 51.5%), причому конвергентні форми сягають 45.5%; третина сколів має псевдоретуш використання.

VIII.3. Пролом II, III культурний шар : серія виробів з “приносної” сировини - туронського кременю

Сировина використовувалася досить інтенсивно, про що свідчать невеличкі розміри нуклеусів, наявність постформ, зміщення кількісного піка максимальних розмірів незадіяних сколів в інтервал 3.5-4.0, ретельний контроль за якістю сколів вже на етапі підготовки нуклеусів. Співвідношеня пренуклеусів і нуклеусів 1 : 1.8. Показник фрагментованості для знарядь на сколах - 36.4; для двобічних - 42.9, причому 1/10 перших і 1/2 останніх мають ознаки реутилізації. Однолезових знарядь менше (36.4%), ніж багатолезових (63.6%). Конвергентних форм 47.0%. Приблизно 1/5 сколів - із слідами використання.

VIII.4. Сари-Кая I : серія сколів з туронського кременю

Можна констатувати відносно невисоку інтенсивність утилізації сировини, на що вказують : великі розміри нуклеусів, відсутність серед них постформ, мала кількість фрагментованих знарядь, значне переважання однолезових знарядь над багатолезовими (їх співвідношення 2.2 : 1). Конвергентних форм всього біля 21%. В той же час пренуклеуси і нуклеуси співвідносяться як 1 : 4.3.

IX. ПОРIВНЯЛЬНИЙ АНАЛIЗ ТЕХНОЛОГIЇ ТА ТИПОЛОГIЇ ЗАЛУЧЕНИХ ПАМ’ЯТОК З ОГЛЯДУ НА АСПЕКТ СИРОВИНИ

IX.1. Випадок 1 : різні індустрійні традиції, однакова сировина

Мешканці Пролому I та Пролому II, III шар при виготовленні знарядь з шерту використовували, головним чином, фрагменти великих конкрецій. Iнтенсивність утилізації сировини є подібною за кількома показниками (однакове співвідношення пренуклеусів і нуклеусів, відсутність постнуклеусів, близькі частки фрагментованих знарядь, однакова кількість використаних сколів без регулярної ретуші). В той же час, суттєвими є і розбіжності. Так, в Проломі II : III в знаряддя було перетворено біля 10% сколів шерту, а в Проломі I біля 20%. Нуклеуси Пролому I більш спрацьовані. В Проломі I для виготовлення знарядь відібрано 19% сколів розмірами 2-5 см, в той час як на Проломі II : III лише 6%. Хоча і мінімально, але в Проломі I все ж представлені двобічні знаряддя з шерту.

Таким чином, слід зробити висновок про більш високу, в випадку Пролому I, інтенсивність утилізації “місцевої” сировини.

Технологія розщеплення сировини в Проломі I орієнтована на отримання великої, не обов’язково видовженої заготовки, при цьому здебільшого тонко підправленої та доцентрово ограненої. Пролом II : III орієнтований на отримання великого відщепа (не пластини), частіше підпаралельно ограненого та тонко підправленого.

Близька, хоча й не ідентична, мета досягалася різними шляхами. Мешканці Пролому I не застосовували левалуазьке розщеплення, ретельний контроль за робочими поверхнями і площадками проводився лише на етапі розщеплення з метою отримання сколів-заготовок (IFs для сколів груп А, Б, В, відповідно : 9.8; 15.1; 0). Доцентрова і підпаралельна схеми застосовувалися в рівних обсягах. Мешканці Пролому II : III, напроти, застосовували різні левалуазькі прийоми. Жорсткий контроль за параметрами нуклеусу проводився і на етапі зняття заготовок, і на етапі переоформлення ядрища (IFs для сколів груп А, Б, В, відповідно : 8.0; 33.0; 12.9). Схема доцентрового розщеплення значно переважає над підпаралельною.

Таким чином, слід зробити висновок про певні відмінності як технологічних цілей, так і способів їх досягнення.

Нечисленність серій дає можливість надійного порівняння типологічної структури тільки знарядь на рівні класів. При цьому виявляється, що вироби Пролому I містять значно більше гостроконечників (35.8 проти 18.2% в Проломі II : III), менше скребел (35.8 проти 63.6), більше ножів (20.8 проти 9.1). Таким чином, в серіях знарядь на шерті безумовно відобразилися головні тенденції типологічної структури знарядь на сколах, типові для кіік-кобинської (Пролом I) та аккайської (Пролом II) індустрійних традицій [Колосов 1983; 1986; Степанчук 1991; Степанчук (у друці)].

В цілому, слід констатувати різницю в технології та типології порівнюваних матеріалів, незважаючи на ідентичність використаної сировини.

IX.2. Випадок 2 : одна індустрійна традиція, різна сировина

На більший ступінь утилізації кременю в порівнянні з шертом вказують такі показники серії кремневих виробів : співвідношення пренуклеусів до нуклеусів (1 : 1.8); менші розміри нуклеусів; наявність постнуклеусів; висока фрагментованість знарядь (40 проти 10% на шерті); більша кількість багатолезових знарядь (співвідношення з однолезовими 1.8 : 1 проти 1 : 1 для виробів з шерту); для виготовлення знарядь відібрано 16.5% кремневих сколів розмірами -5 см і лише 6% сколів з шерту. Лише один показник диссонує : тільки 1/5 сколів з кременю мають псевдоретуш (проти 1/3 для сколів з шерту), але, не виключено, це пояснюється не різницею інтенсивності їх використання, а специфікою фізичних властивостей сировини.

Таким чином, слід зробити висновок про більш високу інтенсивність утилізації туронського кременю.

Технологія розщеплення шерту орієнтована на отримання великого відщепа (не пластини), частіше підпаралельно ограненого та тонко підправленого. “Iдеальна заготовка” з кременю - це великий скол будь-яких пропорцій, переважно підпаралельно огранений, тонко підправлений.

При розщепленні обох видів сировини, поряд з нелевалуазьким доцентровим, застосовувалися левалуазькі методи. Останні ширше використовувалися при обробці кременю. Тільки на кремені були застосовані прийоми плаского та напівоб’ємного розщеплення. На шерті частіше використовувалася доцентрова схема розщеплення, на кремені, навпаки, підпаралельна. Контроль за параметрами ядрищ вівся при утилізації обох видів сировини, але був більш ретельним при обробці кременю (серія шерту IFs група А 8.0; Б 33.0; В 12.9; серія кременю IFs група А 16.9; Б 41.8; В 22.2).

Двобічні знаряддя не можуть бути охарактеризовані в порівняльному плані, оскільки наявна тільки серія в кремені.

Типологічна структура серій знарядь на сколах з шерту та з кременю в цілому близька. Спостерігається приблизний паритет показників на рівні класів знарядь (табл. 6).

Табл. 6. Пролом II, шар III. Знаряддя на сколах. 

тип знарядь	кремнистий вапняк		туронський вапняк
	в групі	всього	в групі	всього
гостроконечники мустьєрські dejete	83.3 16.7	18.2	75.0 25.0	11.8
скребла конвергентні повздовжні подвійні поперечні dejete	14.3 9.5 9.5 33.3 33.3	63.6	14.7 27.9 13.2 5.9 22.0	83.8
ножі		9.1		2.9
інші форми		9.1		1.5

Слід визнати, що використання різної сировини не привело до значних відмінностей в типологічній структурі знарядь шару. Важливим є факт відсутності двобічних знарядь з шерту, з урахуванням якого інвентар, виготовлений на різній сировині, формально має бути віднесеним до різних фацій середньопалеолітичних індустрій.

В цілому, слід констатувати відсутність суттєвої різниці в технології та типології відібраних для порівняння матеріалів, незважаючи на неідентичність використаної сировини.

IX.3. Випадок 3 : одна індустрійна традиція, однакова сировина

Iнтенсивність використання сировини видається меншою в випадку Сари-Кая I. Про це свідчить більший розмір нуклеусів, відсутність тут постформ, малий рівень фрагментованих знарядь та конвергентних форм.

Технологія розщеплення на Проломі II : III орієнтована на великий, в тому числі і пластинчастий, скол, часто з підпаралельною огранкою та фасетованою п’яткою. Параметри “ідеальної заготовки” на Сари-Кая I дуже близькі, з тією різницею, що жителі цієї стоянки більш широко використовували для виготовлення знарядь пластини і пластинчасті сколи.

При розщепленні на обох стоянках застосовувалися різноманітні левалуазькі прийоми. Для обох колекцій характерний ретельний контроль за станом нуклеусу на всіх етапах його утилізації. В обох випадках частіше застосовувалася підпаралельна схема розщеплення, а обсяг доцентрового обмежується 25-30%. Важливо, що на обох стоянках використовувалися також прийоми плаского та напівоб’ємного підпаралельного розщеплення.

Обсяги виробництва двобічних заготовок різні; так процент двобічних форм на Сари-Кая I становить 29.1, а на Проломі II : III - 19.3. Оббивка на першій стоянці велася в основному в підпаралельній схемі, а на другій - переважно в доцентровій. Застосовувалася підправка ударних площадок. Обсяги переоформлення таких знарядь, судячи за кількістю відходів, вищими були на Сари-Кая I.

Типологічний склад двобічних знарядь обох комплексів характеризується переважанням ножів (більшим в випадку Сари-Кая I). Присутні також скребла та гостроконечники, включаючи листоподібні форми. Типологічний спектр знарядь на сколах в цілому є близьким на рівні класів і характеризується численними скреблами, порівняно невеликою кількістю гостроконечників та ножів (табл. 7). Такі структури є типовими для аккайської індустрійної традиції Криму [Колосов, Степанчук, Чабай 1993].

Табл. 7. Пролом II, III шар та Сари-Кая I, знаряддя на сколах 

тип знарядь	Сари-Кая I		Пролом II, III шар
	в групі	всього	в групі	всього
гостроконечники мустьєрські dejete	50.0 50.0	6.0	72.7 27.3	12.1
скребла : конвергентні повздовжні подвійні поперечні dejete прості dejete подвійні	8.0 60.0 14.0 6.0 8.0 2.0	74.6	18.6 31.4 12.9 14.3 5.7 17.1	76.9
ножі		8.9		6.6
інші типи		10.5		4.4

В цілому, слід визнати високу подібність технології та типології зазначених пам’яток, що відносяться до однієї індустрійної традиції та базуються на однаковій сировині.

ВИСНОВКИ

Проведений порівняльний аналіз кількох середньопалеолітичних пам’яток Криму : Пролому I, Пролому II, та Сари-Кая I, дозволяє зробити такі висновки.

Використання різних видів сировини в III шарі Пролому II відчутно не проявилося ані в технології, ані в типології. Суттєвим є лише факт повної відсутності двобічних форм, виготовлених з шерту.

Використання однакової сировини на стоянках різних індустрійних традицій (Пролом I і Пролом II) не привело до зникнення технологічних і типологічних розбіжностей між інвентарями.

Однакові технології та близькі типологічні структури знарядь виявлені на пам’ятках однієї традиції, що базуються на одному виді сировини (Пролом II та Сари-Кая I), але віддалені у просторі і, можливо, у часі.

Таким чином, можна зробити важливий висновок про відсутність жорсткого взаємозв’язку між техно-типологічними особливостями та якостями вихідної кам’яної сировини.

Звичайно, цей висновок є попереднім, оскільки отриманий на аналізі мінімальної кількості колекцій. Треба підкреслити також, що хоча вплив якостей сировини на технологію і типологію не мав глобального характеру, все ж повністю заперечувати його неможливо, як про це, зокрема, свідчить приклад з виготовленням двобічних заготовок з шерту.

Ще кілька зауважень. Методика диференціювання сколів на групи, згідно їх місця в технологічному ланцюжку утилізації сировини, повністю виправдала себе, оскільки значно полегшила завдання реконструкції застосованих технологій. Методика визначення технологічної мети розщеплення шляхом виявлення тенденцій відбору сколів для подальшої обробки виправдала себе, але потребує подальшої розробки і уточнення. Те саме можна сказати і про реконструкцію технології за даними, що доставляються двобічними заготовками та нуклеусами.

Головний висновок про те, що технологія і типологія не залежать від використаної сировини, є дуже важливим з огляду на дискусію про причини варіабельності кам’яних індустрій середнього палеоліту. На сьгодні запропоновано чотири пояснюючих гіпотези : “палеоетнологічна” модель, “хронологічна” модель, модель “різності діяльностей”, модель “інтенсивності заселення” [Bordes 1981; Колосов 1986; Гладилин 1985; Любин 1977; Mellars 1988; 1990; Rolland 1981; 1988; Rolland, Dibble 1990]. На мій погляд, отримані дані свідчать на користь палеоетнологічної моделі пояснення причин варіативності середнього палеоліту. При цьому цю модель не треба абсолютизувати та розглядати як єдино можливе та прийнятне пояснення. В альтернативних моделях є чимало позитивних і безсумнівних положень. Проте “палеоетнологія” виступає як направляючий, ключовий фактор, що обумовив мозаїчність та своєрідність проявів культурно-історичного процесу епохи середнього палеоліту.

Рисунки

Література