6(7), ноябрь-декабрь  2000    

Житла раннього середньовіччя у Верхньому Салтові

В.В. Колода
Харківський державний педагогічний
університет

 
Житловий комплекс є конкретним відображенням реалій тих чи інших історичних спільностей. В ньому втілюються укорінені традиції домобудування, що пов'язані з дією кліматичних,економічних та екологічних факторів, а також різнокультурних іновацій. Все це впливає на форму і техніку створення будівлі, планування та влаштування інтер'єру житлового приміщення. У зв'язку з цим дослідження житла салтівської археологічної культури може бути визнано як один із перспективних напрямків у вирішенні складної проблеми етнічної належності населення лісостепових територій Хозарського каганату*. Ці питання на матеріалах різних археологічних пам'яток неоднаразово ставились в археологічній літературі1.

Багаторічні дослідження в с.Верхній Салтів на Харківщині також сприяли виявленню ряду стаціонарних жител раннього середньовіччя. На наш час їх відомо вже 182. Така кількість недостатня для вирішення питань типології салтівського домобудування, що повинно проводитися на більш широкому колі житлових об'єктів, але є придатною для окремих спостережень відносно технічних засобів будування, планування та інтер'єру житла. Все це дозволяє з певною мірою припущення вести розмову щодо етнічного складу та культурних впливів на ранньосередньовічне населення Верхнього Салтова (середина VШ - середина Х ст. н. е.).

Поселення, що складалося з городища з кам'яною фортецею та значного за площею селища-посаду, неодноразово привертало увагу дослідників. Перші два житла були розкопані наприкінці 40-х років XX ст. С.А. Семеновим-3усером3. Ще одинадцять житлових будівель було досліджено під час роботи експедиції Інституту археології НАН України під керівництвом Д.Т. Березовця в 1959 - 1961 роках4. У 1996 - 1998 році у Верхньому Салтові працювала Середньовічна експедиція Харківського держпедуніверситету. Під час її робіт на селищі було виявлено залишки ще п'яти житлових споруд. На жаль, всі ці розкопки проводилися не за єдиним планом, тому нумерація виявлених жител у різних дослідників проводилася окремо. З означених причин вважаємо за необхідне для полегшення подальшого викладання матеріалу та його аналізу запропонувати наскрізну нумерацію всіх ранньосередньовічних житлових споруд Верхньосалтівського поселення за порядком їх дослідження (Таблиця 1).

Деякі з досліджених комплексів вже опубліковані в науковій літературі. До них відноситься житло №26. Однак, слід відзначити, що між даними дослідника С.А. Семенова-Зусера та публікацією існує певна неузгодженість у розмірах приміщення та в кількості стовбових ямок, яка, на нашу думку, може впливати на реконструкцію та інтерпретацію житла**. Із житловими приміщеннями № 7 - 13 можна ознайомитися в публікації А.Т. Сміленко7. Слід відзначити, що останнє з них подано без креслення. Це ускладнює його сприйняття. Більшість жител до цього часу не публікувалися та не піддавались аналізу, тому вважаємо за необхідне заповнити цю лакуну і навести їх опис і креслення.

Житло № 1 являло собою прямокутну споруду, заглиблену на 145 см. Його стіни мали вигляд кладки з брил пісковику неправильної форми, що були укладені в перепліт без будь-якого розчину. Верхній край стін знаходився вище від рівня підлоги на 145 см. Автор звіту подає його як наземне, але доказів цього не наводить. На підлозі, біля стіни, знайдені залишки відкритого вогнища8. Відомості про розміри в плані, а також креслення відсутні, що зменшує інформативність комплексу та ускладнює його інтерпретацію.

Житло № 3 було наземним і складалося з двох приміщень. Стіни його були створені з каменю. Загальні розміри, наскільки це можна з'ясувати з польового звіту та креслень, дорівнювали 900 х 800 см, що є найбільшими з усіх відомих на даній пам'ятці. У південно-західному куті південного приміщення виявлено відкрите вогнище, обкладене камінням9.

Житло № 4 являло собою заглиблене зрубне приміщення квадратної в плані форми. Його розміри - 320 х 320 см. Рівень заглибленості не повідомляється ні в звітній документації, ні в польових кресленнях. Є відомості про діаметр залишків обпалених колод, який дорівнював 25 - 26 см. Біля південної стіни було виявлено "відкрите вогнище з кам'яними стінами" (цитата зі звіту). В північно-східному куті було розташоване прямокутне в плані підвищення 60 х 50 х 40 см. Воно було ретельно обмазане глиною. Автор звіту визначає його як алтар-жертовник10. На підставі тексту звіту та креслень, що збереглися, пропонуємо власну реконструкцію плану цього житла (Рис. І, 1).

Житло № 5. При його дослідженні можна базуватись на тексті звіту, до якого додано малюнок олівцем та фотокартки (креслення не збереглися). Житло можна уявити як заглиблену в грунт прямокутну споруду із закругленими кутами, її розміри в плані 300 х 250 см , заглибленість в материк дорівнює 25 - 40 см. Біля західної стіни знайдені залишки відкритого вогнища, що було обкладене дрібним камінням. Вздовж східної та західної стін знайдені ямки від стовбів діаметром 12 - 14 см при заглибленні біля 20 см від рівня материкової підлоги. У південно-східному куті розташовувались 2 вапнякових жорна. На підставі тексту та наявних матеріалів пропонуємо реконструкцію плану житлового приміщення (Рис. І, 2).

Житло № 6 являло собою заглиблену будівлю розмірами 400 х 300 см. Кути котловану були трохи закругленими. В північно-східному куті загальна форма прямокутника була дещо порушена материковим виступом, що трохи зменшувало корисну площу житла. Загальна глибина залягання підлоги - 90 - 100 см. Посередині житла на глибині 85 см від денної поверхні знайдено залишки відкритого вогнища. Воно являло собою материковий останець майже трикутної форми (80 х 85 см), поверхня якого була обмазана глиною. Вздовж стінок котловану було виявлено 6 стовбових ямок. Три з них знайдені вздовж західної стіни, і ще по одній - посередині інших стін. Їх діаметр дорівнює 15 - 20 см, відомості про їх глибину відсутні12. На підставі тексту звіту, фототаблиць та промальовок профілю споруди пропонуємо реконструкцію плану даного житла (Рис. І, 3).

Житло № 13 було досліджено не повністю, його виявлена довжина дорівнювала 490 см. Ширина північної частини - 280 см, південної - 350 см. Загальна заглибленість будівлі у грунт дорівнювала 110 см. У плані житло було прямокутним. Вхід простежувався в південній частині західної стіни, він мав розмір 110 см. Вздовж довгих стін виявлено ряд ямок від стовбів дерев'яної конструкції; їх діаметр дорівнював від 18 до 22 см при загальній глибині 119 - 150 см. Вздовж всієї східної стіни, в північній частині західної та в східній частині північної стін простежувалися довгі витянуті канавки шириною 6 - 10 см при заглибленні на 611 см від рівня підлоги. Посередині південної частини виявлено залишки відкритого вогнища. Воно являло собою обпалену вимостку з білої глини товщиною 7 см. В плані ця вимостка мала неправильну форму розміром 55 х 40 см. Посередині приміщення з півдня на північ виявлено три заглиблення неправильної овальної форми, глибина яких не перевищувала 26 см від рівня підлоги, а горизонтальні розміри - 120 - 140 х 70 - 80 см13.

У першій публікації дана будівля, так само як і приміщення № 12 (Таблиця 1), визначається за господарче приміщення14. На нашу думку, в обох випадках ми маємо справу з житловими спорудами. Про це свідчить наявність обігрівальних пристроїв: відкритого вогнища на штучно зробленій вимостці в приміщенні № 13 та відкритого заглибленого вогнища в приміщенні № 12. На житловий характер цих будівель вказують залишки ретельно створеної конструкції стін, про що мова буде далі. А зараз звертаємо увагу на креслення залишків житлової споруди № 13 (Рис. III, 1).

Житло № 14 мало в плані ромбічну форму з розмірами діагоналей 580 х 430 см. Своїми боками будівля була орієнтована по сторонах світу. Південно-західний кут приміщення був зруйнований фундаментом житла ХVШ ст. У зв'язку з розташуванням на схилі, його долівка була заглиблена неоднаково у різних своїх кутах. Її максимальна глибина спостерігалася в північно-східному та південно-східному кутах - 150 см. Північно-західний кут мав заглиблення 140 см, а південно-західний - 130 см. У першому з кутів виявлена господарча яма напівовальної форми 110 х 100 см із заглибленням до 170 см.

У північно-західному куті була розташована піч. Її нижня частина була вирізана в глиняному материку, а верх виготовлений із пісково-глиняної суміші. Піч була підковоподібною в плані та сводчастою у вертикальному розрізі. Верхня її частина не зберіглася. Залишки зруйнованого склепіння у вигляді шматків обпаленої глиняної обмазки та каміння виявлені у заповненні над черенем печі, що частково зберігся. Його товщина була 2 - 3 см, а горизонтальні розміри дорівнювали 75 х 60 см. У південній частині житла знаходилась прямокутна яма, загальна глибина якої дорівнювала 170 см. Її розміри у плані - 130 х 110 см. В ній знайдені три брили залізистого пісковику. Одна з них, що стояла біля північно-східного краю ями, мала розміри 50 х 35 х 10 см. Дві інші були меншими. В ямі знайдено багато шматків від пічного склепіння та череня, а також дрібні фракції деревного вугілля та попіл. Окрім того, тут знаходилися уламки глиняної жаровні, яка, мабуть, була виготовлена разом із самою піччю та являла собою її верхню частину. По центру приміщення виявлена ямка від опорного стовба, діаметр якої дорівнював 40 см, а загальна глибина - 160 см. Впритул до північної стіни, посередині, знайдено ще одну стовбову ямку прямокутної в плані форми, її розміри - 30 х 20 см. при глибині 160 - 170 см, з невеличким уступом (Рис. II ).

Житло № 15 досліджено не повністю. Його східний кут був перерізаний залишками невеликого приміщення кінця ХVШ - початку ХІХ ст. та господарчою ямою більш пізнього часу (Рис. IV, 1). Салтівське приміщення мало в плані форму прямокутника з округлими кутами, орієнтованими по сторонах світу. Розміри будівлі - 420 х 360 см. Загальну глибину визначити не вдалося, тому що, починаючи з 150 см, внизу йшла дуже липка та зволожена суміш чорнозему з крихтами материкової глини. Такі обставини пояснюються дуже близьким розташуванням ґрунтової води (об'єкт знаходився у 2 - 3 м від лінії берегу сучасного водоймища). Припускаємо, що до дна залишалося 10 - 20 см, тобто загальна глибина споруди сягає 160 - 170 см. Незважаючи на те, що тут не простежено опалювального пристрою, ми відносимо цю споруду до розряду житлових приміщень. На наявність якого-небудь відкритого вогнища вказують чисельні знахідки фракцій деревного вугілля та присутність золи у грунті заповнення комплексу. Тут також знайдені 2 пари цілих жорен із кварциту та значна кількість уламків салтівської кераміки. Конструкцію стін з'ясувати було неможливо. Слід відзначити, що під час вивчення цього житла в його котловані вдалося прослідкувати значну за площею "лінзу" материкової глини, що розміщувалася у західній частині котловану та мала потужність до 40 см. Це може бути пояснено тим, що котлован цього приміщення, після закінчення його використання для житла, був засипаний материковим грунтом, який виймався під час створення нової будівлі. Нею, скоріш за все, було житло № 14, що знаходилося в 2 - 3 м на південь від житла № 1515. Зазначимо також, що під цією "лінзою" виявлений прошарок чорнозему з поодинокими знахідками салтівської кераміки.

Житло № 16 було досліджено не повністю. Його північно-східна стінка була зруйнована весняними водами водоймища (Рис. IV, 2). В плані воно було прямокутним із округлим південним кутом, збережена частина приміщення дорівнювала 325 х 270 см при глибині котловану 130 см біля південно-західної стіни. Своїми кутами будівля була орієнтована по сторонах світу. Вздовж північно-східного краю виявлено три великих брили рваного пісковику без слідів обробки. Посередині цієї ж стіни виявлена пляма обпаленої материкової долівки (55 х 40 см) та невелика кількість деревного вугілля, що можна інтерпретувати як залишки відкритого вогнища. В чорноземному заповненні житла знайдено уламки салтівського посуду, кістки домашніх тварин, деревне вугілля, попіл. Відзначимо, що у північному куті житла на глибині 80 см знайдено чверть кварцитового жорна.

Житло № 17 мало прямокутну в плані форму та було орієнтовано кутами по сторонах світу. Споруда зазнала значних втрат з причини її руйнації більш пізньою будівлею. Вдалося прослідити південно-східну, південно-західну і, частково, північно-західну стіну (Рис. III, 2). Загальні розміри, що вдалося дослідити, дорівнювали в плані 290 х 200 см при глибині залягання долівки 130 см. Слід відзначити, що південний кут цього житла був значно скруглений, а західний мав виступ за межі приміщення. Останнє пояснюється наявністю тут двох стовбових ямок із залишками деревного тліну. Іх діаметр дорівнював 15 - 20 см, а загальна глибина сягала 150 - 160 см. Ще одна аналогічна ямка знайдена в південному куті. Вона мала овальну форму 30 х 20 см і загальну глибину 145 см. Під час зачистки у західному куті будинку виявлена прокалена ділянка материкової глиняної долівки. Залишки відкритого вогнища добре прочитувалися овальною плямою жовтогарячого кольору 40 х 35 см. Між стовбовими ямками західного кута та вогнищем виявлено кілька великих каменів із слідами дії вогню. Однобічна обпаленість та місце їх розташування свідчать, що вони використовувались як захист дерев'яної конструкції від впливу температури - відкритого вогнища.

Житло № 18 було майже прямокутною будівлею зі значно округлими кутами. Своїми стінами приміщення орієнтовано по сторонах світу з незначним зміщенням. Розміри котловану дорівнюють 450 х 410 см. Материкова глиняна підлога виявлена на рівні 220 - 225 см. Вздовж східної стіни виявлено дві стовбові ями, три - біля південної стіни, і ще одна - посередині західної стіни; їх глибина від 240 до 300 см, а діаметр - 25 - 45 см. Поблизу південної стінки виявлено скупчення чотирьох ямок, діаметр яких - 20 - 35 см, а гли -бина - 245 - 260 см. У західній частині приміщення теж знаходилося кілька з'єднаних ям складної конфігурації. Вони мали глибину 240 - 270 см при діаметрі 30 - 75 см. Кілька стовбових ямок було знайдено по центру підлоги, їх діаметр - 20 - 30 см, а глибина - 240 - 260 см (Рис. V) . Біля північної стіни, по центру, виявлено залишки опалювального пристрою, заглибленого до рівня 260 см. Він мав у плані форму асиметричного овалу з розмірами 120 х 80 см. Поблизу самої стіни знайдені залишки глиняного череня овальної форми розміром 30 х 55 см і товщиною 5 - 3 см. Така ж сама обмазка простежується по краях ями з вогнищем, її дно, окрім наявності обмазки, мало сліди пропеченості. У заповненні ями з вогнищем знайдено багато попілу та деревного вугілля; виявлено також каміння та шматки перепаленої пічини, що розташовувалися над черенем. Таким чином, опалювальний пристрій являв собою заглиблене в яму вогнище з обмазаними стінками. Можливо, з часом було добудовано верхнє склепіння (глина з камінням), що перетворило його на піч, яка знаходилась в ямі.

За етнографічною літературою виділяється 10 критеріїв, за якими розглядаються житлові споруди; їх комбінація є підставою для виділення окремих типів домобудівель16. До них відносяться: стаціонарність, розташування підлоги відносно поверхні грунту, форма споруди, її основна конструкція, основна конструкція даху, його форма, будівельний матеріал, планування житла. З останнім критерієм пов'язані ще два: розташування вогнища та його устрій. Спробуємо розглянути крізь призму визначених критеріїв ранньосередньовічні житла Верхнього Салтова.

Всі вони були стаціонарними. Лише одне з них було наземним та двокімнатним (№ 3). Інші будівлі мали тільки одне житлове приміщення і були впущені в грунт на глибину до 225 см (Таблиця 2). Слід зауважити на те, що житло № 4 у звіті було охарактеризовано як "напівземлянка", але конкретних даних про рівень залягання підлоги не повідомляється17. Сучасний показник глибини котловану салтівських будівель не може бути визначений як абсолютний, тому що територія поселення кілька разів підлягала нівелюванню, починаючи з часів заселення Слобожанщини (XVII ст.) до початку 60-х років XX ст., коли тут створювалося водоймище. Більш точною є фіксація рівня підлоги житла від верхнього краю материка. Багаторічні польові спостереження автора, а також досвід інших дослідників18 свідчать про те, що на нашій території рівень стародавньої денної поверхні знаходиться на 40 см вище материка. Тому заглибленість житлових приміщень В. Салтова в ранньому середньовіччі була від 80 до 140 см. Цей показник може бути порівняний із середньою заглибленістю на Маяцькому городищі та селищі, а також на Ютанівському городищі - 125, 85 та 65 см, відповідно19.

Форма жител була переважно квадратною із округлими кутами. Таких будівель відомо 12. Прямокутних жител - 5. Така кількість комплексів разом дорівнює 94% від усіх наявних житлових споруд. Цей відсоток практично співпадає з сумарними даними по трьох вищезгаданих салтівських пам'ятках, де кількість однокамерних жител дорівнює 96 %. (Таблиця 2). Відзначимо, що до прямокутних споруд ми відносимо такі, де співвідношення коротких та довгих стін дорівнює 1 : 1,3. Загальна площа верхньосалтівських однокамерних жител дорівнює від 5,8 м2 (№ 17) до 25 м2 (№ 14), що також має значні збіжності з аналогічними покажчиками на Маяцькому городищі - 10 - 27 м2, на Маяцькому селищі - 4 - 31 м2 та Ютанівському городищі - 6 - 21,5 м221. Єдине двокамерне житло (№3) мало загальну площу 72 м2.

Основна конструкція стін верхньосалтівських жител була кам'яною, каркасно-стовбовою або безстовбовою (Таблиця 2). Лише дві споруди мали кам'яні стіни: з "брил пісковику, що складені у перепліт" (№ 1) та з рваного каміння (№ 3). При їх описуванні жодного разу не згадувалося про глиняний чи вапняковий розчин22, тому можемо припустити суху кладку стін. Це знаходить певні аналогії на південних територіях Хозарського каганату: Приазов'я та Криму23. Походження такої конструкції стін пов'язується дослідниками з Північним Кавказом, де традиції кам'яного домобудування мають глибокі корені24. Частіше за все використовувалася дерев'яна каркасно-стовбова конструкція стін. Лише в одному випадку (№ 13) ми можемо припустити наявність вертикально-закладної техніки, яку ілюструють неглибокі ровики вздовж знайдених стін (Рис. III, 1). Використання горизонтального закладу стін простежується у житлах № 2, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 17, 18, про що свідчать стовбові ямки, виявлені вздовж стін котловану. Слід зазначити, що в деяких випадках така будова стін доповнювалася використанням елементів фахверкової конструкції. На це вказують матеріали споруд № 8, 9, 17, 18. Тут вздовж окремих стін не було простежено ровиків від вертикального закладу чи стовбових ямок від горизонтального. У вищезгаданому будинку № 13 можна припустити, що головна вертикально-закладна конструкція стін була доповнена горизонтальним закладом у південній частині західної стіни та фахверковою конструкцією в західній частині північної стіни. Тільки в житловому приміщенні № 4 вздовж стін було знайдено обгорілі колоди, які можна інтерпретувати як залишки зрубної безстовбової конструкції (Рис. І, 1). Основою стін житлової будівлі № 7 була фахверкова конструкція, а дві стовбові ямки, знайдені в південній частині котловану, пов'язані, скоріш за все, з опорами даху25. Аналогічною могла бути конструкція стін і в житлі № 16, де під час досліджень не було виявлено ніяких залишків опорних стовбів ( Рис. IV, 2). Невеликі розміри приміщення, бідність знахідок та відсутність хоча б якихось елементів інтер'єру не дають змоги припустити тут наявність дерев'яної зрубної конструкції. Зрубне житло було більш складним за виконанням та більш дорогим за матеріалом. Його могли собі дозволити лише представники верхівки населення26. Але даних про це під час дослідження житла № 16 не виявлено. Житлове приміщення № 14, скоріш за все, теж мало фахверкову конструкцію стін (Рис. II).

В деяких випадках говорити про конструкцію стін вкрай важко. Житло № 11 було виявлено в дуже зруйнованому стані27. Будівля № 15 не була досліджена до рівня підлоги (з означених вище причин), тому проводити реконструкцію стін неможливо (Рис. IV, 1).

Вивчення конструкції основи даху на археологічному матеріалі викликає ще більші складнощі ніж дослідження констукції стін (Таблиця 2). Тільки в одному випадку можна здогадне говорити про використання шатрового даху, - це житло № 228. В шести випадках дах був двосхилим. Така конструкція передбачає використання вертикальних стовбів-розсох біля протилежних стін житла та вкладання на них перекладної лати, яка поряд із стінами, несе навантаження даху. Припустимо, що така конструкція засвідчується наявністю стовбових ямок біля протилежних стін у житлах № 5, 6, 8, 12, 14, 18. Ще в одному випадку можна говорити про використання напіврозсохи (№ 7). Але в більшості випадків реконструкція верхньої частини житла є проблематичною.

Будівельний матеріал, що застосовувався для будування ранньосередньовічних жител В. Салтова, був у своїй більшості традиційним. Найчастіше використовувалося дерево, якого в цій місцевості завжди було багато. Про це свідчать залишки стовбових ямок від стін каркасно-стовбової конструкції. Для створення фахверкового щита використовували молодий паростковий ліс, а також могли застосовувати прутяне плетіння. Слід зауважити, що ми не маємо підстав говорити про обмазування каркасно-стовбової плетеної чи фахверкової конструкції стін глиняним розчином. У двох випадках стіни було створено з каменю (№ 1, 3). Жодного разу не було знайдено залишків сирцевої чи обпаленої штучної цегли. Щодо матеріалу для створення даху, то він теж був традиційним для даної місцевості: дерев'яна основа доповнювалася, скоріш за все, очеретом, який використовується тут і до нашого часу.

Опалювальні пристрої верхньосалтівських жител були різноманітними, що значно відрізняє дану пам'ятку від усіх інших поселень салтівської археологічної культури (Таблиця 3). Лише в п’яти випадках вони розташовувалися по центру житлового приміщення та мали характер наземного чи заглибленого відкритого вогнища, що є характерною рисою кочівницького домобудування29. В сьоми випадках місцезнаходження основного опалювального пристрою було виявлено біля стіни, а в чотирьох - у куті. Панівна більшість всіх опалювальних пристроїв належала до типу відкритого вогнища, серед яких можна виділити 4 варіанти: вогнище на підлозі; вогнище на останці (підвищенні); вогнище, обкладене камінням; заглиблене вогнище. У сьоми житлах відкриті вогнища визначаються як основні споруди (№ 1, 6, 7, 11, 16, 17). Двічі таого значення набувають відкриті вогнища на материкових останцях (№ 6, 7). У двох житлах основними опалювальними пристроями були відкриті вогнища, розташовані на штучно зроблених глиняних підвищеннях товщиною 10 та 7 см (№ 11 та 13). Чотири рази єдиними пристроями для опалювання були відкриті вогнища, обкладені камінням (№ 2 - 5). Тричі вогнища були заглиблені в підлогу (№ 9, 12, 18). В останньому приміщенні края ями мали глиняну обмазку.

У трьох приміщеннях були знайдені печі. Одна з них розміщувалася на глиняному останці біля південно-східного краю стіни житла (№ 10). Вона була складена із гранітних та пісковикових брил, що скріплювалися глиняним розчином. Піч мала прямокутну форму. Черінь її був глиняний, товщиною 2 - 3 см. Окрім того, на глиняній долівці ( товщиною 3 см) по центру житла виявлено залишки двох додаткових відкритих вогнищ, які мали вигляд перепалених плям на глиняній підлозі30. У двох приміщеннях єдиними опалювальними пристроями були глиняні печі, верх яких являв собою склепіння, створене на прутяному каркасі. У житлі № 8 піч розташовувалася на материковому глиняному останці біля стіни, а у приміщенні № 14 вона була врізана в кут. Слід зазначити, що описані вище матеріали щодо опалювального пристрою в будівлі № 18 дають можливість припустити, що його відкрите вогнище в ямі з часом було перетворено на сводчасту піч із глини та каменю.

Як додатковий засіб опалення застосовувалися переносні жаровні, залишки яких виявлено під час дослідження жител № 9 та № 11 (Таблиця 3).

Стосовно внутрішнього устрою верхньосалтівських ранньосередньовічних жител слід відзначити, що в деяких з них можна бачити господарчі ями, які знаходилися в самому приміщенні (№ 7, 9, 10, 14). В останньому з них їх було дві. Три невеликих заглиблення в будинку № 13 (Рис. III, 1) не можна беззаперечно визначити як господарські, їх значення для нас залишається поки що нез'ясованим. Слід відзначити особливості інтер'єру житла № 2, в якому ще однією відзнакою було заглиблення північного кута відносно загального рівня підлоги на 40 см., що створювало певну "робочу зону" навколо вогнища31. Подібне спостерігається і в житлі № 10, де додатковою ознакою відокремлення печі від загальної площі приміщення був ряд невеликих стовбових ямок навколо передпічного простору32. Таким чином, наведені дані свідчать про різноманітність планування та значні конструктивні розбіжності як самих жител, так і їх опалювальних пристроїв, що призводить до неможливості на даному етапі дослідження створити типологію житлових ранньосередньовічних споруд В. Салтова.

На відміну від матеріалів означеного поселення, найближчий синхронний населений пункт, що знаходиться на протилежному березі водоймища в с. Нетайлівка (який деякі дослідники включають до Верхньосалтівського археологічного комплексу33), дає іншу картину. Тут житла відзначаються певною стандартизованістю форми та основної конструкції стін. В усіх нетайлівських житлах зафіксовано єдиний опалювальний пристрій - піч-кам'янку в одному з кутів34. У цьому ми бачимо певні особливості домобудування Нетайлівського селища.

Відсутність певних загальних традицій - "стандартів" - свідчить про несталість верхньосалтівського домобудування та різноетнічність його мешканців. Північнокавказький компонент простежується в наявності жител із кам'яними стінами (№ 1, 3). Вплив кочових традицій фіксується в наявності відкритих та заглиблених вогнищ, розташованих посередині житлового приміщення, що знаходить широкі аналогії серед степового салтівського населення35, а також у наявності пересувних глиняних жаровень, характерних для кочовиків Середньої Азії та західної частини євразійського степу36. Відкриті вогнища на підлозі, що були обкладені камінням, в значно більшій мірі відносяться до традиції народів Кавказу, ніж до степового населення37. У деякій мірі вогнища з каменем відомі в цей час в Криму38. Зустрічаються залишки каміння, що відігравало роль своєрідного екрану вогнища і на Маяцькому селищі39.

В значній мірі на поселенні проявляються слов'янські елементи житлобудівництва, що пов'язано не тільки з наявністю заглиблених споруд квадратно-прямокутної форми як такої, скільки з іншими більш конкретними ознаками. До них ми відносимо перш за все каркасно-стовбові та зрубні конструкції стін, що набули значного розповсюдження саме у слов'янських племен40. Слов'янською ознакою є також глиняні сводчасті печі, низ яких вирізаний в материку чи в материковому останці41. Такі печі, що знайдені в житлах №8 та № 4, були характерною рисою сіверян, що межували з територією Хозарського каганату42. Зустрічаються вони і на території боршевської культури43. Впливом слов'ян можна вважати і відкриті вогнища, що створювалися на глиняних останцях чи на штучно зроблених глиняних вимостках, які ми бачимо в житлових приміщеннях № 6, 7, 10, 13. У кавказькому чи степовому європейському середовищі ми не знаємо прикладів цього. В такому "піднесеному" вогнищі слід бачити певний крок на шляху від традиційного кочівницького відкритого чи заглибленого опалювального пристрою на підлозі до нового, слов'янизованого, що створювало новий інтер'єр житла.

Ще однією слов'янською ознакою можна вважати двосхилий дах, який спирався на лату. Доказом саме такої конструкції верхньої частини будівлі можна вважати стовбові ямки, що займали місце посередині протилежних стін (житла № 5, 6, 8, 12, І3, 14, 18) - (Рис. І, 2, 3). У трьох останніх випадках додатковим доказом є наявність стовбових ямок посередині приміщення на підлозі, розташованих на єдиній осі з боковими ямками (Рис. II; III, 1; V) .

Таким чином, ми бачимо, що житлові споруди ранньосередньовічного В.Салтова свідчать про багатоетнічний склад його населення. Це засвідчують аналогічні дослідження інших поселень салтівської культури, особливо в її контактних зонах44. Незважаючи на значну розбіжність в домобудуванні, слід відзначити деякі житла, в яких проявляються кілька збіжних чи різноетнічних показників. Це житло № 3, яке за своїми ознаками (наземність, кам'яні стіни, обкладене камінням відкрите вогнище на підлозі) було втіленням аланських північнокавказьких домобудівних традицій. Житло № 14 має кілька слов'янських рис: двосхилий дах, врізана в кут сводчаста піч, яма-ніша, що входила в загальну площу будівлі45. Цей комплекс має найбільшу кількість слов'янських ознак серед усіх інших на В.Салтові. Це доповнюється деякою мірою і матеріалами заповнення житла46. Є на поселенні ще кілька житлових споруд, в яких збїгаються дві слов'янські ознаки домобудування (конструкція даху та опалювального пристрою) - (№ 6 - 8, 18). У приміщенні № 10 збігаються слов'янські та кочові традиції інтер'єру: піч кам'янка на глиняному останці поряд із залишками двох відкритих вогнищ на підлозі. Слов'яно-кочівницькі риси можна бачити в житлі № 11, де разом із обмазаним глиною "піднесеним" вогнищем на останці виявлені залишки глиняної жаровні.

Ми усвідомлюємо, що проблеми етнічного визначення слід вирішувати за рахунок комплексного підходу, з урахуванням максимально широкого кола археологічних джерел, але навіть на підставі аналізу даних домобудування можна стверджувати, що до складу верхньосалтівського населення входили представники слов'ян (сіверяни), походці з Кавказу (алани), виходці з степового середовища (тюрки, булгари).

 


Рисунки

Рис. 1. Житлові будови Верхнього Салтова. 1 - житло № 4; 2 - житло № 5; 3 - житло № 6.

Рис. 2. Житло № 14 у Верхньому Салтові.

Рис. 3. Житлові споруди Верхнього Салтова. 1 - житло № 13; 2 - житло № 17.

Рис. 4. Житлові житла Верхнього Салтова. 1 - житло № 15; 2 - житло № 16.

Рис. 5. Житло № 18 у Верхньому Салтові.


 

Примітки

* Головним критерієм визначення житла серед різноманітних будівель салтівської культури є наявність опалювального пристрою.
** Зазначимо, що при аналізі ми схиляємося до інформації Б.А.Шрамка, який брав участь у розкопках і в публікації наводить креслення. У звіті С.А.Семенова-Зусера креслення відсутні
1 Ляпушкин И.И. Памятники салтово-маяцкой культуры в бассейне р.Дона // МИА.- 1958.- № 62.- С. 98 - 142; Плетнева С.А. О связях алано-болгарских племен Подонья со славянами в VIII - IX вв //СА.- 1962.- № 1.- С. 9091; Плетнева С.А.; От кочевий к городам // МИА.- 1967.- № 142.- С. 51 - 63; Плетнева С.А. На славяно-хазарском пограничье. - М., І989.- С. 27 - 42; Нечаева Л.Г. О жилище кочевников юга Восточной Европы в железном веке (I тыс. до н.э.- первая половина II тис.н.э.) // Древнее жилище народов Восточной Европы. - М., І975.- С. 23 - 32; Винников А.З. Жилые и хозяйственние постройки Маяцкого селища //Маяцкое городище. - М., 1984.- С. 95-135; Красильников К.И. Население Среднедонечья в VІІІ - начале Х века. Салтово-маяцкая культура на Среднем Донце.- Автореф. канд. дисс...-М., І980.- С. 8 - 10; Афанасьев Г.Е. Население лесостепной зони бассейна Среднего Дона в VІІІ - Х вв // АОН.- М., І987.- Вип. № 2.- С. 38 - 75; Винников А.З., Плетнева С.А. На северных рубежах Хазарского каганата.- Воронеж, 1998.- С. 158 - 167.
2 Колода В.В. Раннесредневековые жилища Верхнего Салтова // Проблемы истории и археологии Украины.- Тез. докл. конф.- Харьков, 1999. - С. 7071.
3 Семенов-Зусер С.А. Отчет о раскопках на территории Верхнего Салтова в 1948 году.- Архів ІА НАН України.- 1948/6.- С. 10 - 13; Ветштейн Р.И. Отчет о раскопках Салтовского городища в 1959 - 1961 гг. - Архів ІА НАН України. - 1959-61/6г.- С. 25 - 26.
4 Ветштейн Р.И. Указ.соч.- С. 24 - 38; Брайчевская А.Т. Отчет о раскопках на посаде Салтовского городища.- Архів ІА НАН України.- 1959 - 61/6в.- С. 13 - 53.
5 Колода В.В. Отчет об археологических исследованиях Верхнесалтовского селища Средневековой экспедицией Харьковского госпедуниверситета в 1997 г- Харьков, 1998.- Архів ІА НАН України; Колода В.В. Отчет об археологических иссследованиях...в 1998 г. - Харьков, 1999.- Архів ІА НАН України; Колода В.В. Исследования 1977 г. в Верхнем Салтове// АВУ 1997-1998 рр.- К., 1998.- С. 22-23; Колода В.В. Дослідження 1998 р. у с. Верхній Салтів на Харківщині // АВУ 1997 - 1998 рр.- К., І998. - С. 81- 82; Колода В.В. Слов'янське житло на Верхньому Салтові // Збірник наукових праць: історичні науки.- Науковий вісник ХДПУ.- Харків, 1999. - Вип. 2.- С. 15 - 20.
6 Шрамко Б.А. Древности Северского Донца.-Харьков, 1962.- С. 269.- Рис. 104.
7 Сміленко А.Т. Дослідження посаду городища Верхній Салтів // Середні віки на Україні.- К., 1971.- С. 148 - 156.
8 Ветштейн Р.И. Указ. соч.- С. 25 - 31.
9 Ветштейн Р.И. Указ. соч.- С. 24 - 25.- Чертеж № 5.
10 Ветштейн Р.И. Указ. соч.- С. 28 - 30.- Чертеж № 39, 40, 42.
11 Ветштейн Р.И. Указ.соч.- С. 33 - 36.- Табл. VІІ, VІІІ.
12 Ветштейн Р.И. Указ. соч.- С. 36 - 38.- Табл. IX, X.- Чертеж № 34.
13 Брайчевская А.Т. Указ. соч.- С. 50 - 53.- Чертеж № 36 - 38.
14 Сміленко А.Т. Вказ. робота.- С. 154 - 156.
15 Колода В.В. Отчет об археологических исследованиях...в 1997 г.Табл. VІ.
16 Чебоксаров Н.Н., Чебоксарова И.А., Чеснов Я.В. Основные принципы типологизации // Типы традиционного сельского жилища народов Юго-Восточной, Восточной и Центральной Азии. - М., 1979.- С. 520;
Кочнев В.И., Логашова Б.Р., Чебоксаров Н.Н. Основные принципы выделения типов жилища // Типы традиционного сельского жилища народов Юго-Западной и Южной Азии. - М., 1981.- С. 4 - 23 .
17 Ветштейн Р.И. Указ. соч. - С. 28 - 30.
18 Афанасьев Г.Е. Указ.соч. - С. 51.
19 Там само.
20 Афанасьев Г.Е. Указ. соч. - С. 48.
21 Афанасьев Г.Е. Указ. соч. - С.50.
22 Ветштейн Р.И. Указ. соч. - С. 24 - 26.
23 Степи Евразии в эпоху средневековья. - М., 198І. - С. 69; Баранов И.А. Таврика в эпоху раннего средневековья.- К., І990.- С. 45 - 52.
24 Степи Евразии...- С.85, 94; Магомедов М.Г. Образование Хазарского каганата.- М.,1983.- С. 150 - 151; Баранов И.А. Указ. соч. - С. 45.
25 Брайчевская А.Т. Указ. соч. - С. 13 - 15; Сміленко А.Т. Вказ. робота.- С. 149. - Рис. І, 2.
26 Афанасьев Г.Е. Указ. соч. - С. 45.
27 Брайчевская А.Т. Указ. соч. - С. 24 - 25, 31.
28 Шрамко Б.А. Указ. соч. - С. 269.- Рис. 104.
29 Плетнева С.А. На славяно-хазарском пограничье. - М., 1981. - С. 42.
3 Брайчевская А.Т. Указ. соч. - С. 21- 24.- Чертеж № 17 - 19.
31 Семенов-Зусер С.А. Отчет о раскопках...- С. 10 - І3; Шрамко Б.А. Указ. соч.- С. 269. - Рис. 104.

32 Брайчевская Т.А. Указ. соч. - С. 21 - 24.- Чертеж № 17 - 19.
33 Наприклад: Березовець Д.Т. Салтівська культура //Археологія Української РСР. - К., І975. - Т.З. - С. 422 - 429.
34 Чернигова Н.В. Материалы к характеристике Верхнесалтовского археологического комплекса VІІІ - Х вв. (селище у с. Нетайловка) // Вісник ХДУ.- 1998.- № 413.- Серія "історія".- Вип. 30. - С. 52 - 58.
35 Флеров В.С. Раннесредневековые юртообразные жилища Восточной Европы.- М., І996.- С. 70-75, 78, 79, 81 и др.; Нечаева Л.Г. Указ. соч.- С. 23.
36 Воронина В.Л. Черты раннесредневекового жилища Средней Азии // СЭ.- 1963.- № 6.- С. 99; Афанасьев Г.Е. Указ. соч.- С.63.

37 Нечаева Л.Г. Указ. соч. - С. 28 - 29.
38 Баранов И.А. Указ. соч. - Рис. 12, 6; 26.
39 Винников А.З. Жилые и хозяйственные постройки...- Рис. 4, 2; 6; 10, 2; 11; 13.

40 Раппопорт П.А. Древнерусское жилище // Древнее жилище народов Восточной Европы. - М., 1975.- С. 113 - 119; Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период. - К.,1990.- С. 219226, 266- 269.
41 Раппопорт П.А. Указ. соч. - С. 119 - 123.
42 Сухобоков О.В. Дніпровське Лісостепове Лівобережжя у VІІІXIII ст. - К., 1992.- С. 20, 39; Баран В.Д. Давні слов'яни.- К., 1998.- С. 96 - 97, 100.

43 Винников А.З. Славяне лесостепного Дона в раннем средневековье (VІІІ - начало XI века).- Воронеж, 1995.- С. 21.
44 Афанасьев Г.Е. Указ. соч. - С. 38 - 75; Козловский А.А., Лимонова Е.Н., Смиленко А.Т. Славяне и осевшие кочевники в устье Дуная в IX - Х вв. // Материалы I тыс. н. э. по археологии и истории Украины и Венгрии. - К., 1996. - С. 142 - 163.

45 Такі ями є однією з характерних ознак слов'янських археологічних культур Дніпровського Лісостепового Лівобережжя починаючи з київської до волинцевської. Наприклад: Терпиловский Р.В. Ранние славяне Подесенья III - V вв. - К., І984.- С. 10 - 12.- Рис.4.- Табл. 3, 10, 12, 13, 16, 19; Сухобоков О.В. Славяне Днепровского Левобережья. - К., 1975.- С.25.- Рис.7; Сухобоков О.В. Дніпровське Лісостепове Лівобережжя...- С. 20.
46 Колода В.В. Слов'янське житло...- С. 15 - 20.

Вверх | Home | Сервер

© 2000 Восточноевропейский археологический журнал. All rights reserved.
Лаборатория аналитических исследований НИИПОИ МКИ Украины.