Про культурну належність мустьєрського місцезнаходження Чулатове-III у Подесенні

У 1938 році В.І.Громовим та В.А.Хохловкіною в урочищі Зарівська Круча, поблизу с.Чулатове Новгород-Сіверського району Чернігівської області, було відкрите перше для Подесення і для всієї півночі України ранньопалеолітичне місцезнаходження. Кремені зі слідами штучної обробки і фрагменти кісток плейстоценової фауни були виявлені в гирлі невеликої балки, біля підошви першої надзаплавної тераси правого берега р.Десенки, притоки Десни [Громов, 1948]. Пам’ятка відома в археологічній літературі під двома назвами - Зарівська Круча й Чулатове III. (1)

Збори з поверхні та невеликі розкопки М.В.Воєводського (1939-1940 гг.) дали колекцію з 180 кременів, а також кістки викопних тварин. І хоча знахідки виявилися перевідкладеними (2), їх ранньопалеолітична типологія та більш чітке стратиграфічне положення подібних крем’яних виробів, виявлених комплексною Деснянською експедицією ще в кількох пунктах [Громов, 1947; Воєводський, 1947, 1948], стали першим достовірним свідченням заселеності північних територій України щонайменше в муст’єрську добу.

На заваді продовженню археологічних досліджень у Подесенні стала війна, і пошуки ранньопалеолітичних пам’яток поновилися тут лише через двадцять років. У 1961 р. Ю.Г.Колосов, ведучи розвідувальні роботи в кращих традиціях своїх попередників - разом зі співробітниками Інституту геології - знайшов у балці Комарня, між селами Чулатове й Комань, три крем’яних відщепи та пластину. Закладений у цьому місці шурф дав ще кілька кременів муст’єрського вигляду, що супроводжувалися уламками кісток шерстистого носорога та мамонта. Типологічними особливостями й жовтуватою патиною кремені нагадували артефакти стоянки Чулатове III, розташованої за кілометр від Комарні [Колосов, 1965, с.324].

Робилися спроби віднайти палеоліт і в сусідній Сумській області. У 1948 р. П.Й.Борисковський і І.Г.Підоплічко провели розвідку в околицях с.Кулишівки Недригайлівського району, де ще в середині ХІХ ст. було розкопане скупчення кiсток мамонта, дикого коня та пiвнiчного оленя [Калениченко, 1940]. Але пошуки знарядь праці первісної людини, що полювала на цю плейстоценову фауну, виявилися безрезультатними [Підоплічко, 1952]. Лише в кінці 80-х років розвідками Н.О.Милованової у північних районах області було виявлено кілька пунктів крем’яних знахідок палеолітичного вигляду [Милованова, 1990].

У 1995 р. автор цієї статті започаткував розвідки палеоліту у Роменському районі Сумської області. Серед кількох відкритих тут пунктів зі знахідками палеолітичного вигляду [Кухарчук, 1997] цікавим є місцезнаходження Муховець I. Морфологічними особливостями деякі вироби, добуті проведеними тут невеликими рекогносцирувальними розкопками [Кухарчук, 1998], нагадують чулатівські знахідки.

У цьому зв’язку доцільно ще раз проаналізувати крем’яну колекцію місцезнаходження Чулатове III (в новій її інтерпретації [Кухарчук, 1996]), - тепер уже під кутом зору культурної належності цього комплексу.

Нагадаємо, що згідно з даними М.В.Воєводського, на які зазвичай посилаються дослідники [Борисковский, 1953; Береговая, 1960, 1984; Тарасов, 1991], склад крем’яної колекції Чулатового III є таким: 4 знаряддя праці, 29 нуклеусів та нуклевидних уламків, 36 відщепів і скалок, 4 платівки і "кілька десятків уламків" [Воеводский, 1948].

Автору після ознайомлення з чулатівською колекцією, що зберігається в Музеї антропології МГУ, кількісний і типологічний склад знарядь видається дещо іншим: 2 рубила, 2 ножі, 7 скребел, 6 зубчастих виробів, 2 знаряддя з виямкою, 7 різчиків, 2 різці, 2 скребки і 1 стамеска. Рубила зроблено з уламків жовен, вони мають невеликі розміри і не зовсім завершений вигляд (рис.1,1). Ножі теж не дуже виразні. Один з них виготовлено на реберчастому відщепі, товщий край якого виконував роль обушка (рис.1,2). Для скребел використані масивні відщепи, на більш масивний край яких з дорсальної сторони нанесено притуплюючу ретуш (рис.1,5). В одному випадку в скребло перетворено спрацьований нуклеус, тильний бік якого має злегка увігнуту площину природного розлому, зручну для накладання великого пальця руки при утримуванні скребла під час работи (рис.1,3).(3) Зубчасто-виямчасті знаряддя представлені звичайними формами (рис.1,6-7). У різчиків ріжучий виступ виготовлявся на куті, а суміжний з робочою ділянкою термінальний край часто має характерне притуплення (рис.1,8,9), типове для аналогічних знарядь з муст’єрських комплексів Житомирської стоянки [Кухарчук, 1995, с.56, 67]. У обох різців фасетки різцевих сколів зняті з боку відбивної площадки відщепа-заготовки. На робочій ділянці одного з них можна помітити сліди викришеності - свідоцтво утилізації (рис.1,4-10). Один із скребків - термінально-опуклий, ретушований з дорсальної сторони (рис.1,11); у другого робочою ділянкою є природний виступ на поздовжньому краї скола-заготовки, а ретуш нанесено з вентралу (рис.1,12). Знаряддя, визначене як стамеска, має трохи опуклий робочий край, пригострений пологою альтернативною ретушшю.

За характером висхідних заготовок співвідношення знарядь таке:

• на примітивних відщепах.......................... 45,2 %
• на протопризматичних відщепах............ 25,8 %
• на жовнах та уламках................................. 25,8 %
• на платівках.................................................. 3,2 %.

Для вторинної обробки застосовувалася майже виключно східчаста й лускова ретуш.

Відходи виробництва представлені 3 нуклеусами, 12 пренуклеусами, 89 відщепами, 15 платівками, 10 скалками і 18 уламками. Усі три нуклеуси разщеплені в протопризматичній (паралельній) техніці, двоє з них мають поперечну орієнтацію (рис.1,13). Негативи паралельних сколів відзначено й на 6 пренуклеусах, решта характеризується радіальним і безсистемним принципами розколювання. У групі відщепів примітивні трохи переважають над протопризматичними, причому серед останніх практично відсутні сколи з біпоздовжнім ограненням. За формою відщепи в більшості випадків аморфні. Левалуазьких форм не зустрінуто. Серед площадок переважають природні, гладкі й точкові. Платівки відзначаються невеликими розмірами, мають неправильну форму і виразні відбивні горбики, що, як наголосив М.В.Воеводський, "різко відрізняє їх від пізньопалеолітичних платівок" [Воеводский, 1948, с.151]. Платівок з паралельним ограненням менше половини, причому це огранення, як і у протопризматичних відщепів, виключно поздовжнє. Частина платівок представлена фрагментами.

За сумою отриманих техніко-типологічних показників Чулатове III може бути охарактеризоване як одностороння нелевалуазька неплатівчаста нефасетована мікроіндустрія. Середні розміри знарядь коливаються в межах 5 см, а відщепи не досягають цієї позначки, причому у більшості з них ширина перевищує довжину. Заготовками для знарядь слугували відщепи (переважно примітивні) або ж уламки кременю чи природно розщеплені жовна. Лише в одному випадку у якості заготовки використано платівку. Нема знарядь на левалуазьких сколах, ця техніка (у вузькому її розумінні [Кухарчук, 1989]), схоже, зовсім не використовувалася мешканцями Чулатівської стоянки.

Результати класифікаційної обробки кам’яної колекції місцезнаходження Чулатове III відображують такі техніко-типологічні індекси:

• індекс примітивної техніки........................................................ 55,9 %
• індекс протопризматичної техніки.......................................... 44,1 %
• індекс левалуазької техніки........................................................ 0,0 %
• індекс підправки відбивних площадок (широкий)................ 29,8 %
• - " - (вузький)................................................................................. 3,6 %
• індекс платівок.............................................................................. 11,8 %
• індекс знарядь на платівках........................................................ 3,2 %
• коефіцієнт масивності: відщепів............................................... 30
• - " - платівок........................................ .......................................... 19
• коефіцієнт видовженості: відщепів........................................... 110
• - " - платівок................................................................................... 235
• індекс двобічної обробки знарядь (широкий)....................... 2,9 %
• індекс рубил.................................................................................. 6,5 %
• індекс гостроконечників і наконечників................................ 0,0 %
• індекс ножів.................................................................................. 6,5 %
• індекс скребел.............................................................................. 22,6 %
• індекс зубчасто-виямчастих знарядь...................................... 25,9 %
• індекс різчиків.............................................................................. 22,6 %
• індекс знарядь пізньопалеолітичних типів............................. 16,2 %

Своєрідність типологічного набору знарядь полягає у переважанні зубчасто-виямчастих виробів і скребел, що дає підстави віднести Чулатове III до зубчастих мікроіндустрій. Ріжучі інструменти представлені переважно різчиками та примітивними різцями. Зовсім відсутні гостроконечники й наконечники. Слід відзначити нетиповість прийому потоншення акомодаційної частини знарядь, і навпаки, присутність на багатьох з них природних чи штучно підправлених обушків.

Відомо, що В.І.Громов датував Чулатове III часом "не молодше раннього муст’є" [Громов, 1947, с.64]. М.В.Воєводський, теж спочатку відносив цю пам’ятку до пізнього ашелю - раннього муст’є [Воеводский, 1940, с.179; 1947, с.46], але пізніше став схилятися до більш пізньої дати - розвинутого етапу муст’є [Воеводский, 1948, с.154]. Післяриським (дніпровсько-валдайським) часом датував Чулатівське місцезнаходження А.А.Величко [Величко, 1961, с.240].

Узагальнені тут техніко-типологічні показники нібито свідчать на користь більш пізньої з цих дат - розвинутого етапу муст’є. Але не можна виключати й можливість наявності тут двох різночасових комплексів - у вже згадуваній статті, де крем’яну колекцію Чулатівського місцезнаходження розглянуто більш детально [Кухарчук, 1996], автор звертав увагу на різний рівень збереженості поверхні знахідок. Вказувалося, зокрема, що обидва рубила та ще ряд знарядь “архаїчного” вигляду мають інтенсивно люстровані поверхні, тоді як різці та інші вироби “прогресивних” типів відзначаються значно кращою збереженістю. З іншого боку (враховуючи перевідкладеність матеріалу), інтенсивну окатаність частини знарядь могла спричинити дїя води та інших атмосферних чинників. Отже, обидві точки зору можуть мати під собою основу.

Вказані обставини створюють додаткові труднощі у питанні визначення культурної належності пам’ятки. Та все ж спробуємо зробити деякі співставлення в плані пошуку аналогів індустрії Чулатівського місцезнаходження.

Найбільший інтерес у цьому відношенні викликає муст’єрське місцезнаходження Бетово на Брянщині, яке дало значно повноціннішу колекцію крем’яних артефактів, до того ж, неперевідкладених. У культурному відношенні цей комплекс, за даними Л.М.Тарасова, належить до нелевалуазьких нефасетованих неплатівчастих мікроіндустрій - без біфасів і з високим вмістом зубчасто-выямчастих форм. Л.М.Тарасов датує його початком середнього вюрму, співставляючи з комплексами розвинутого муст’є [Тарасов, 1977, с.27; 1991, с.306]. Зазначимо, що Чулатівське місцезнаходження він схильний співвідносити з довюрмським часом або раннім муст’є [Тарасов, 1991, с.335].

Між тим, порівняльний аналіз техніко-типологічних показників Бетовської й Чулатівської індустрій виявив дуже високий коефіцієнт подібності. Обидві характеризуються мікролітичними розмірами знарядь і вкороченими пропорціями сколів (у більшості відщепів ширина перевищує довжину), ідентичними коефіцієнтами видовженості й масивності сколів, незначним переважанням протопризматичних ядрищ над радіальними й безсистемними, використанням у багатьох випадках в якості заготовок для знарядь природно розщеплених жовен і плиток кременю, низькими індексами левалуа, підправки площадок і двобічної обробки знарядь, високими індексами зубчасто-виямчастих форм і скребел, низькими індексами ножів, рубил, тотожним індексом знарядь пізньопалеолітичних типів і їх однаковим набором (скребки, різці, стамески).

Серед найбільш суттєвих відмін можна згадати хіба що розбіжності в індексі платівок: 11,8 % в індустрії Чулатівського місцезнаходження проти 5,4 % - в Бетово (хоча індекс знарядь на платівках в обох випадках низький: відповідно 2,3 % і 1,4%) та ще наявність в інструментарії Бетово кількох гостроконечників і наконечников, яких зовсім нема в чулатівській колекції.

Л.М.Тарасов порівнює Бетовську стоянку з тейякськими комплексами і найближчі аналоги їй знаходить серед пам’яток "стінківського" типу, перш за все - у нижньому шарі місцезнаходження Стінка I на Середньому Дністрі, який датується 50 тис. років [Тарасов, 1977, с. 29]. Згідно з даними М.К.Анісюткіна [Анисюткин, 1992, с.14-15], цьому комплексові притаманні мікролітичні розміри знарядь і сколів, відносно невисока питома вага протопризматичної техніки, майже повна відсутність елементів левалуа, низькі індекси платівок (5,2 %), підправки відбивних площадок (менш як 20 %) та двобічної техники (5,2 %). В інструментарії провідне місце належить зубчасто-виямчастим і т. зв. клювовидним знаряддям (різчики? Ю.К.) - 37,4 %; за ними йдуть скребла (8,6 %) й ножі (4,1 %). Невеликою серією представлені листоподібні вістря - у вигляді фрагментів. Як поодинокі форми згадуються "чоппероподібні” знаряддя та тейякські гостроконечники. Індекс знарядь пізньопалеолітичних типів (скребки, проколки, різцеподібні вироби) - 7,2 %.

Виходячи з наведених статистичних даних, можна погодитися з думкою Л.М.Тарасова про значний ступінь подібності між нижнім комплексом Стінки I та індустрією Бетовської стоянки. Органічно вписується у пам’ятки цього кола і Чулатове III. Схоже, сюди ж відноситься недавно відкрите автором на території м.Ромни Сумської обл. ранньопалеолітичне місцезнаходження Муховець I. Досліджена ця пам’ятка поки-що лише кількома зачистками, і матеріалу ще надто мало для статистичних порівнянь з індустріями вищезгаданих комплексів. До того ж, йдеться тут, швидше всього, про два різночасові ранньопалеолітичні комплекси - в усякому разі в зачистках, поставлених на схилах урочища, простежується щонайменше два рівні залягання археологічного матеріалу. Матеріал цей поки що надто незначний, щоб говорити про якісь статистичні підрахунки й співставлення. Але мікролітизм переважної більшості знарядь, їх схожий з чулатівським типологічний набір (рис.2, 3), дозволяє висловити припущення про належність цих пам’яток до одного й того ж культурного явища.

Отже, виходячи з наведених тут даних, вже сьогодні можна говорити про наявність у північній частині лівобережжя Дніпра своєрідного тейякського технокомплексу, який має певні паралелі з тейяком Подністров’я і цілковито відрізняється від того, що ми маємо у Північному Правобережжі [Кухарчук, 1993]. Є підстави сподіватися, що, за умови продовження досліджень у Подесенні й Посуллі, цей технокомплекс вдасться простежити тут на різних хронологічних етапах розвитку.

Рис. 1
Рис. 2
Рис. 3

(1) Більш прийнятною з цих назв видається остання, оскільки, по-перше, вона пов’язує місцезнаходження з конкретним населеним пунктом, по-друге, назва Зарівська Круча не є географічною чи місцевою.

(2) За свідченням М.В.Воєводського, кремені Чулатівского місцезнаходження були знесені по балці з місця їх початкового залягання [Воеводский, 1948].

(3) Міркування щодо деяких принципів визначення скребел та критеріїв їх відмежування від ножів викладені автором у окремій статті [Кухарчук, 1994].

Анисюткин Н.К. 1992. Ранний и средний палеолит юго-запада Европейской части СССР (автореф. докт. дисс.). С-Пб.
Береговая Н.А. 1960. Палеолитические местонахождения СССР // МИА. № 81.
Береговая Н.А. 1984. Палеолитические местонахождения СССР. Л.
Борисковский П.И. 1953. Палеолит Украины // МИА. № 40. М-Л.

Величко А.А. 1961. Геологический возраст верхнего палеолита Русской равнины. М.
Воеводский М.В. 1940. Обзор полевых археологических исследований в 1939 г. // Вестник древней истории. № 2/11. М.
Воеводський М.В. 1947. Результати робiт Деснянської експедицiї 1936-1938 рр. // Палеолiт i неолiт України. Т.І К.
Воеводский М.В. 1948. Ранний палеолит Русской равнины // Уч. записки МГУ (Труды Музея антропологии). Вып.115. М.
Громов В.I. 1947. Про геологiчнi умови залягання палеолiтичних пам'яток в басейнi р.Десни // Палеолiт i неолiт України. Т.І. К.
Громов В.И. 1948. Палеонтологическое и археологическое обоснование стратиграфических и континентальных отложений четвертичного периода на территории СССР // Труды Ин-та геол.наук АН СССР, серия геол. Вып.64. № 17. М.

Громов В.И. 1950. Геологический возраст палеолита на территории СССР // Материалы по четвертичному периоду СССР. Вып. 2. М.-Л.
Калениченко И.И. 1840. Допотопные кости мамонта в Малороссии // Северная пчела. №75.
Кухарчук Ю.В. 1989. К историографии проблемы леваллуа // Каменный век: памятники, методика, проблемы. К.
Кухарчук Ю.В. 1993. Ранній палеоліт Українського Полісся (Автореф. дис.). К.
Кухарчук Ю.В. 1994. К проблеме дифференциации ножей и скребел // Археологический альманах. № 3. Донецк.

Кухарчук Ю.В. 1996. Новые данные о каменной индустрии мустьерского местонахождения Чулатово III // Археологический альманах. № 5. Донецк.
Кухарчук Ю.В. 1997. Знахідки доби палеоліту на Роменщині // Сумська старовина. Суми.
Кухарчук Ю.В. 1998. Дослідження палеолітичного місцезнаходження Муховець І // Археологічні відкриття в Україні. 1997-1998 рр. К.

Милованова Н.А. 1990. О заселении территории Сумской области в палеолите // Питання археології Сумщини (Матеріали наук. конф. “Проблеми вивчення і охорони пам`яток археології Сумщини” - Суми, 1989). Суми.
Пiдоплiчко I.Г. 1952. Про одну знахiдку кiсток мамонта // Археологiчнi пам'ятки УРСР. К.

Тарасов Л.М. 1977. Мустьерская стоянка Бетово и ее природное окружение // Палеоэкология древнего человека (Х конгресс INQUA, Великобритания, 1977). М.
Тарасов Л.И. 1989. Периодизация палеолита бассейна верхней Десны // Палеонтология и археология. Кишинев.
Тарасов Л.И. 1991. Палеолит бассейна Десны (автореферат докт. дисс.). С-Пб.

Ю.В. Кухарчук. Про культурну належність мустьєрського місцезнаходження Чулатове-III у Подесенні / Сервер восточноевропейской археологии, (http://archaeology.kiev.ua/pub/kukharchuk.htm).

Ю.В. Кухарчук. Про культурну належність мустьєрського місцезнаходження Чулатове-III у Подесенні // Vita Antiqua, 2-1999. С. 3-7.